1. 10. 2021: Елена ХОМОВА-ГРІНЁВА: Впаду, Щастя, Звіздочка (Стишкы)

Елена Хомова-Грінёва

 

Впаду

Впаду на камінь,

отовчу колїно,

не поможе нарїкати,

обмыю рану,

подую,

перестане болїти,

благаю, же

на ногах стою.

 

Щастя

Як сонце гріюче з неба,

як лїтня доджёва вода,

як розквітнуте в загородцї квітя,

як притулене до перс матери дїтя,

як спокійна мамина старенька тварь,

єй зробены, спущены рукы,

тримаючі пацеркы в лонї,

смотрячі очі друга на нас,

то любов, то щастя,

то дар жытя.

 

Звіздочка

Котра ты, звіздочко,

котра же ты моя?

Храниш ня ночами,

світиш ты мі згора.

Міліоны углёвых огників

зажаты в тмі

як зернятка маку

плавають по чорнім небі.

Закывай, вкаж ся мі,

злеть долов до мене,

сама так высоко

не найду я тебе!

 

(З приправлёваной книжкы авторкы – Під скалов росте свербогуза.)