12. 3. 2016: Сполок русиньскых писателїв Словакії

Язык як основный інштрумент етнічной орьєнтації і ёго аплікація в красній літературї Русинів по роцї 1989

Выходячі з богатой културно-народной минулости Русинів, яка, хоць ай не принесла ясны і конкретны одповідї на вопрос ідетіты і материньского языка, але послужыла як компас при становлїню пріорітных цїлїв третёго русиньского народного оброджіня, котры сі становила перша поновемброва прорусиньскы оръєнтована културно-сполоченьска орґанізація – Русиньска оброда. Было їх дванадцять,[1] причім першы два давали ясну одповідь на два невырїшены вопросы з минулости: вопрос ідентіты (узнаня Русинів за самостатну народностну меншыну зо вшыткыма правами, котры єй ґарантує устава) і вопрос материньского языка (кодіфікація русиньского списовного языка; 1995). Само собов, выдаваня красной літературы в уж знормованім языку Русинів на Словакії было природным продовжінём розвитку красного писменства міджі Русинами. Природна потреба здружіня новодобых русиньскых писателїв на Словакії вела ід заложіню Сполку русиньскых писателїв на Словакії (становы Сполку были зареґістрованы на Міністерстві внутра СР в половинї року 2001). Такой рік і пів позад заложіня Сполку русиньскых писателїв  выходить ёго першый Русиньскый літературный алманах, котрый є уведженый статёв першого председы сполку, теоретіка літературы Василя Хомы: Як дале? Роздумы о судьбах русиньской літературы. Василь Хома практічно як першый в розвитку новодобой русиньской літературы поменовав народну орьєнтацію Русинів ай на літературнім полю: „Выходжаме з будительской ініціатівы Духновіча, бо она перманентно зоставать продуктівна для Русинів і в днешнїм часї. Твердо ся надїєме, же таков зостане і в будучности. І напрік тому, же суть боягузы, котры глядають чуджі орьєнтації. Наша орьєнтація є лем єдна. Така сама, яку выголосив Духновіч: Я Русин был, єсьмь і буду...‟[2] Першый (по роцї 1989) русиньскый літературный алманах нелем же надвязав на традіції алманахів Александра Духновіча, але выходить сімболічно ай в юбілейнім року Духновіча (в роцї 2003, коли минуло 200 років од ёго народжіня).

Листуючі далшы выданя алманахів (довєдна їх вышло девять: 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011; потім з доводу несхвалїня проєктів на далшы алманахы было їх выдаваня заставлене), можеме ся дізнати о чім писали, але таксамо ай то, до якой міры была в них дотримана языкова  норма, приятя і дотримованя якой было деклароване в першім алманаху з року 2003. Зоставителём першых пятёх річників алманаху (2003 – 2007) быв Василь Хома, тогдышнїй председа Сполку русиньскых писателїв. Першый алманах, котрый бы сьме могли поважовати за пілотный (хоць в історічнім контекстї навязуючій на алманахы-місяцёсловы, выдаваны Літературным заведенієм пряшевскым; 1850 – 1856[3]), само собов хотїв представити досягнутя Русинів нелем на літературнім полю, але передовшыткым підкреслити роль кодіфікації русиньского норматівного языка, о чім свідчать аж штири статї о норматівнім языку, як і о ёго перспектівах  (кодіфікаторів Юрія Панька, Василя Ябура, статї Анны Плїшковой і Александра Зозуляка).

 

Тематіка алманахів і языкова норма в алманахах

 

Перегортаючі єднотливы річникы алманаху мож повісти, же  у першых пятёх выданых алманахах (2003, 2004, 2005, 2006, 2007) ся едітор старав охопити якнайшыршый контекст русиньского писменства: поезію, прозу, драму, переклады, літературонаучны статї, рецензії, суть там поміщены публіцістічны статї, медайлоны поетів ід жывотным юбілеям, некролоґы.... Хоць алманахы мають (докінця ай у своїй назві) характерістіку – літературны, находиме в них части і о русиньскім норматівнім языку. В першім алманаху – на рік 2003 бы сьме то могли розуміти як вступны статї, жебы представити знормованый русиньскый язык (статя єдного з кодіфікаторів – Василя Ябура), як і ёго перспектівы в літературній (але нелем в літературній) сферї (А. Плїшкова, А. Зозуляк).  В далшых алманахах  суть але публікованы ай лінґвістічны статї односно норм правопису, і таксамо аналітічны статї (язык нашых будителїв Духновіча, Павловіча,... в порівнаню з сучасным кодіфікованым русиньскым языком), котры реґуларно публіковав єден з кодіфікаторів – Юрій Панько. Тот момент нам може назначовати мінімално два факты. Першый, же  невелика ґрупа русиньскых літератів-фаховцїв, здруженых в Сполку русинськых писателїв, але ай мімо нёго як кібы была несподївана і лем барз помалы зачала реаґовати на тількы зміны в сполочности по новембрї 1989, правдоподобнї ай зато было лем барз тяжко здобыти даякого автора-літерата, котрый бы ся рїшыв публіковати в русиньскім алманаху свої статї, а новых теоретіків літературы, котры бы ся замірёвали на русиньску літературу, видно, буде треба іщі лем выховати. Другый факт може назначовати продовжуючі языковы споры і свідчіть о якійсь неєднотности міджі самотныма кодіфікаторами, але ай міджі вжывателями русиньского норматівного языка. Позітівным опроти языковым спорам з минулых періодів є але факт, же в них ся уж не рїшить языкова орьєнтація Русинів – кодіфікаціов языка є вырїшена в проспіх народной орьєнтації. Акт кодіфікації многы Русины, видить ся, порозуміли і прияли го без будь-якых похыбностей о правилности той дорогы про свій далшый розвой в новій Европі, де мають місце нелем великы што до чісла жытелїв народы, респ. народы з властныма державами, але ай малы народы, котры жыють в рамках розлічных держав і  ніч їм не заваджать розвивати ся без амбіцій на створёваня своїх властных держав.[4] Як ся мож дочітати в єднотливых статях, споры ся дотыкають скоріше частковых правил, котры суть прічінов неєднотности.

Выслїдком той неєднотности суть ай публікації красной літератутры, котры выдає сполок і в котрых дотримованя языковой нормы є завісле од особы зоставителя, респ. языкового редактора. Так першых 5 алманахів, котрых зоставителём є Василь Хома, а таксамо ай шестый і семый алманах (на 2008 і на 2009 рік, зоставитель Юрій Панько) з языкового боку решпектують кодіфікацію, аж на єден момент – єдну зміну у правилах правопису, котра была прията по десятёх роках од кодіфікації і вступила до платности од року 2005, а то доповнююча функція ґрафемы „ї“, котра має заєдно ай помягшовати перестоячій консонант, так, як то є в припадї ай другых йотованых ґрафем (я, ю, є, ё).[5]  Далшы два алманахы (2010, 2011; едіторы: А. Зозуляк, К. Копорова) уж аплікують вшыткы зміны і доповнїня правил правопису з року 2005, враховано помягшуючой функції у ґрафемы „ї“. Таксамо решпектують і ґрафему „ё“, котру, як сьме збачіли, не решпектують дакотры далшы выданя сполку, напр. проза Штефана Смолея: Нагода або судьба (Сполок русиньскых писателів 2009, языкова редакторка Феодосія Латтова). Намісто ґрафемы „ё“ вжывать языкова редакторка дослїдно – подля україньского правопису – споїня „ьо“ (нерешпектованя ґрафемы „ё“ сьме зазначіли і в періодіку выдаванім Русиньсков обродов, як першов і в своїх зачатках наймасовішов прорусиньскы оръєнтованов орґанозаціов, котра, была ґарантом при кодіфікації языка в роцї 1995 – в тыжденнику InfoРусин). З тых двох моментів можеме зробити слїдуюче заключіня: дакотры вжывателї русиньского норматівного языка (котры з языком роблять як професіоналы) не суть стотожнены з:

1.помягчуючов функціов ґрафемы „ї“ (зміна зреалізована по десятёх роках од кодіфікації),

2.з вжыванём ґрафемы „ё“ (котра была прията до орфоґрафії русиньского языка од зачатку – при кодіфікації в 1995 роцї).

Предметом нашой штудії не є аналіза порушованя языковой нормы, але язык як інштрумент пестованя народной ідентіты в публікаціях Сполку русиньскых писателїв, але видить ся нам, же ся буде треба ід вопросу акцептації языковой  нормы в поєдных выданях вернути.

 

Новодобы русиньскы авторы

 

Алманахы Сполку русиньскых писателїв ся стали простором на публікацію плеяды уж знамых новодобых русиньскых авторів – Миколая Ксеняка, Михала Павука, Михала Гиряка, Штефана Сухого, Штефана Смолея, Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой, Юрка Харитуна, Мірославы Лацовой, Штефана Ладижіньского, Петра Ялча, Кветы Мороховічовой-Цвик,... але таксамо їх самостатных поетічных або прозовых збірок. Окрім народнобудительской поезії, русиньскы писателї выглядують і зображують у своїх творах ай темы з минулости нашых предків (войновы часы, дротарство, народны ремесла), реаґують на сучасны подїї в сполочности (а то нелем на подїї, дотыкаючі ся народной ідентіты), розоберають філозофічны вопросы, котры чоловік рїшить у своїм жывотї... На літературну сцену выходять і женьскы темы, котры приносять женьскы авторкы як старшой, так ай середнёй і молодой ґенерації, котры ся заєдно стають ай членами Сполку русиньскых писателїв. Жебы їх іншпіровати до далшой роботы, в рамках Літературного фонду при міністертві културы СР суть найлїпшы літературны творы писаны русиньскым языком оцїнёваны преміов Александра Павловіча за русиньску літературу, а таксамо цїнов за найлїпшы переклады красной літературы до русиньского языка. В цїлорусиньскім контекстї суть авторы пишучі о Русинах і по русиньскы (дакотрым з варіантів русиньского языка в державах, де жыють) оцїнёваны каждорічно Преміов Александра Духновіча за русиньску літературу, котру удїлює Карпаторусиньскый научный центер в США і фінанцує довгы рокы філантром Штефан Чепа з Торонта в Канадї[6]. Премія А. Духновіча є найвысшым оцїнїнём в рамках світовой русиньской літературы і може єй здобыти автор пишучій о Русинах і по русиньскых з будькотрой державы, де жыють Русины (в Европі і мімоевропскім контекстї), премія А. Павловіча є вязана на Сполок русиньскых писателїв на Словакії і удїлює єй Літературный фонд в Словацькій републіцї[7].

Окрем того, сполок актівізує ай выдаваня одборных публікацій з тематіков розвоя русиньской літературы,[8] старать ся забезпечовати таксамо рецензії на выданы публікації русиньскых авторів красной літературы на Словакії (на кінцї нашой штудії уводиме бібліоґрафію як Сполку русиньскых писателїв, так ай дотеперь публікованы рецензії на публікації як Сполку русиньскых писателїв, але ай нам доступны публікації і рецензії на них, котры вышли по роцї 1989 в рамках іншых выдавательскых субєктів).

Красне писменство Русинів на Словакії по роцї 1989 зазначіло інтензівный розвиток што до чісла публікацій, і авторів. Як видно з бібліоґрафії, векшына публікацій выходить азбуков, но поєдны авторы выдають ай латиньсков ґрафічнов сістемов. Выданя векшыны публікацій є підпорене фінанчно передовшыткым Міністерством културы СР, пізнїше Урядом влады СР, під котрый перешли тоты компетенції. Дакоты авторы выдають свої публікації ай на властны наклады, або самы ініціатівно глядають спонзорів на выданя книжкы в русиньскім языку.  Котры з новодобых русинськых авторів стануть ся популарныма лем на куртый час, а котрых творы пережыють і наступны ґенерації, то наісто вкаже час. В каждім припадї можеме сконштатовати, же попри публіцістічній сферї в умелецькій літературї ся русиньскый норматівный язык од ёго кодіфікації в роцї 1995 розвивать найпрудшым темпом, о чім свідчіть якраз велике множество выданых публікацій, а то нелем Сполком русиньскых писателїв. Публікації красной, але ай одборно-популарной ці одборной літературы выдають ай іншы сполкы, або обчаньскы  здружіня, взникнувшы на теріторії Словакії по роцї 1990, такы як Русин і Народны новинкы, Здружіня інтеліґенції Русинів Словакії, Русиньска оброда, Сполок Русинів Спіша, Културно-освітнє общество Александра Духновіча, Академія русиньской културы, Світовый конґрес Русинів і дакотры далшы. Зъєднотити правописну норму вшыткых выдавательскых субєктів мало бы быти основным цїлём нелем тых, котры суть офіціално одповідны за языкову норму (Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові), але ай моралнов одповідностёв тых, што претендують на выдаваня такых публікацій, абы  язык Русинів, хоць і недавно знормованый, быв репрезентантом і пропаґатором літературной подобы русиньского языка, як найвысшой формы народного языка Русинів на Словакії.

 

ПгДр. Кветослава КОПОРОВА, ПгД.,

председкыня Сполку русиньскых писателїв Словакії

 

Бібліоґафія русиноязычных выдань красной літературы, одборных і научных статей дотыкаючіх ся літературы Русинів на Словакії по роцї 1989. 

А. Антоняк, Далшый зборник духовной поезії. Рецензія на поезію автора Осифа Кудзея: Кадило. Ін: Русиньскый літераурнйы алманах на 2011-ый рік. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2011, с. 53-62.

А. Antoňák, Analýza úlohy a miesta epizódy v novele Márie Maľcovskej Zelená fatamorgána. Iн: Літературна творчость М. Мальцовской в контекстї сучасной русиньской літературы. Бенькова, М. (едітор). Інштітут русиньского языка і културы ПУ, Пряшів 2012, с. 30-41.

А. Aнтоняк, Юрко Харитун: Мої незабудкы. (Штири позначкы на адресу поетічного зборника.) Ін: Русин 2/2014. Културно-хрістіаньскый часопис. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2014, с. 10 – 17.

Ф. Віцо, Ілько Сова з Баюсова. Выбір з рисованого серіалу. Выдавательство ADIN – Роберт Віцо, Пряшів, 127 с.

А. Галґашова, Стружніцкыма пішниками. (Приповідкы, леґенды, народны повіданя, анекдоты, пословіцї, поговоркы, гаданкы, діцькый фолклор). Зоставлїня, управа текстів, вступ і дослов Михайло Гиряк. Русиньска оброда, Пряшов 1993, 206 с.

Н. Гвозда, Сповідь Русина. Поезія. Світовый конґрес Русинів, Пряшів 2006, 63 с.

М. Ґай, Молитва Русина. Поезія. Академія русиньской културы в Словеньскій републіцї, Пряшів 2012, 104 с.

М. Ґірова-Васькова,  Родне гнїздо. Поезія. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2008, 87 с.

Г. Ґіцова-Міцовчінова: Ружа під облаком. Поезія. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, Пряшів  2012, 142 с.

Г. Ґіцова-Міцовчінова, Сповідь матери. Поезія. Свидник 2013, 227 с.

Г. Ґіцова-Міцовчінова, Письмо Русинам. Поезія. Свидник 2010, 100 с.

Г. Ґіцова-Міцовчінова, Фіялочка. Поезія про дїти. Свидник 2010, 54 с.

Г. Ґіцова-Міцовчінова, Пчолка. Поезія про дїти. Свидник 2010, 80 с.

Г. Ґіцова-Міцовчінова, Біда спід Бескида. Поезія. Свидник 2013, 261 с.

Світла і тїнї Василя Зозуляка. Зборник статей і літературных текстів к 100-річніцї народжіня і 15. річніцї смерти. Александер Зозуляк, едітор. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2009, 138 с.

І. Джундова-Сливкова,  Есемес до небес... Рецензія на поезію Іветы Мелничаковой: І Янкови, і нянькови.  Ін: Русин 1/2011. Културно-хрістіаньскый часопис. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2011.

І. Джундова, Не быти ослом. Рецензія на книгу М. Ксеняка Углы погляду. Ін: Русиньскый літераутрный алманах на 2011-ый рік. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2011, с. 50-52.

 І. Джундова, Сны на почеканя. Рецензія на поетічну збірку Ю. Харитуна Мої сны. Ін: Русиньскый літераурнйы алманах на 2011-ый рік. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2011, с. 53-56.

I. Džundová, Zelená fatamorgána Márie Maľcovskej. Iн: Русиньскый списовный язык на Словеньску 1995 – 2010 і сучасна русиньска література. Анна Плїшкова (едітор). Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты, Пряшів, с. 92-102.

I. Džundová,  Žena v tvorbe Márie Maľcovskej. Typologická charakteristika ženských postáv v rusínskych arabeskách. Ін: Літературна творчость М. Мальцовской в контекстї сучасной русиньской літературы. Марта Бенькова (едітор). Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты, Пряшів 2011, с. 42-48.

P. Кáša, Aktuálne a nadčasové v tvorbe Štefana Suchého. Iн: Русиньскый списовный язык на Словеньску 1995 – 2010 і сучасна русиньска література. Плїшкова, А. (едітор), Пряшів 2010, с. 82-91.

К. Копорова, Думкы і тужбы Кветы Мороховічовой-Цвик. Рецензія. Ін: Русин 1/2011. Културно-хрістіаньскый часопис. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2011, с. 9-10.

К. Копорова, По третїй раз наставене глядило. Рецензія на три публікації баёк Осифа Кудзея. Ін: Русин ч. 6/2009. Културно-хрістіаньскый часопис. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2009, с. 18-19.

К. Копорова,  Слабость є єй силов. Прецензія на Зелену фатаморґану Марії Мальцовско. Ін: Русин ч. 2/2007 Културно-хрістіаньскый часопис. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2007, с. 7.

М. Костова, Е. Костова, Приповідкы на добру ніч. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2006, 109 с.

M. Kсеняк, Біда Русинів з дому выганяла. Пєсы і проза. Світовый конґрес Русинів, Пряшів 2002, 126 с.

M. Kсеняк, Выбраны байкы. Сполок русиньскых писателїв Словеньска, Пряшів: 2002, 80 с.

M. Kсеняк, O Kамюньскых майстрах. Русиньска оброда, Пряшів 1994, 285 с.

М. Ксеняк,  Жмені родной землі. Сполок русиньскых писателів Словеньска, Пряшів 2009, 135 с.

М. Ксеняк, Зеркалїня. Zrkadlenie. Байкы. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2010, 200 с.

М. Ксеняк, Углы погляду. Проза. Академія русиньской културы в Словеньскій републіцї, Пряшів 2011, 84 с.

М. Ксеняк, Споминкы і очекованя. Сполок русиньскых писателїв Словеньска, Пряшів 2013, 130 с.

E. Кубек, Єдна стріча. Выбране з прозы. Світовый конґрес Русинів, Пряшів 2007, 120 с.

E. Kubek, Narodny povisti i stichi. Próza. František Dancák, Petra Prešov, 171 s.

J. Kudzej, Akafist svjaščenomučenikovi Pavlovi Petrovi Gojdičovi Prajševskomu jepiskopovi (1888-1960). Акафіст священомученикови Павлови П. Ґойдічови, Пряшівскому єпіскопови. Obščestvo sv. Joana Krestiteľa, Міджілабірці 2006, 29 с.

О. Кудзей, Мудрость жывота. Байкы. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2008, 88 с.

О. Кудзей, Байкы-забавляйкы. Байкы. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2008, 95 с.

О. Кудзей, Байкарёвы думы. Байкы. Русин і народны новинкы, Пряшів 2009, 103 с.

О. Кудзей, Кадило. Зборник духовной поезії. Академія русиньской културы, Пряшів 2001, 95 с.

О. Кудзей, Пацеркы. Зборник духовной поезії. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2008, 102 с.

О. Кудзей, Сміх через слызы. Байкы. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2013, 108 с.

J. Kudzej, Bajky, dumky i vydumky. Tlačiareň svidnícka, s. r. o., Svidník 2013, 105 s.

J. Kudzej, Bajkal. Tlačiareň svidnícka, s. r. o., Svidník, 101 s.

В. Купка, Дом без світла. Стихы. Сполок русиньскых писателів Словеньска, Пряшів 2004, 87 с.

М. Мальцовска, Манна і оскомина. Проза. Русиньска оброда, Пряшів 1994, 152 с.

М. Мальцовска, Приповідкова лучка. Русиньска оброда, Пряшів 1995, 80 с.

М. Мальцовска, Під русиньскым небом: Мала саґа о русиньскій родині. PIP—ART, Братіслава 1998, 136 с.

М. Мальцовска, Русиньскы арабескы: Выбране. (Повіданя і новелы). Русиньска оброда, Пряшів 2002, 97 с.

М. Мальцовска, Зелена фатаморґана. Проза. Выдавательство В. Падяка, Ужгород 2007, 144 с.

М. Мальцовска, Найкрасша приповідка. Выбір з творчости. Сполок русиньскых писателїв Словеньска, Пряшів  2012, 284 с.

М. Мальцовска 100 вызнамных Русинів очами сучасників – І. часть. Світовый конґрес Русинів, Пряшів 2007, 139 с.

М. Мальцовска, 100 вызнамных Русинів очами сучасників – ІІ. часть. Світовый конґрес Русинів, Пряшів 2009. 124 с.

І. Мелничакова, І Янкови, і нянькови. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2010, 53 с.

К. Мороховічова-Цвик,  Думкы і тужбы. Поезія. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2010, 106 с.

К. Мороховічова-Цвик, Камаратя спід зеленого дуба і белавого неба. Гаданкы. Сполок русиньскых писателїв Словеньска. Пряшів 2011, 110 с.

К. Мороховічова-Цвик, Любовны періпетії. Поезія. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2014, 68 с.

Муза спід Карпат (Зборник поезії Русинів на Словеньску). Зоставитель Анна Плішкова. Русиньска оброда, Пряшів 1996, 168 с.

В. Падяк, Нарис історії карпаторусиньской літературы ХVI. – XXI. стороча. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, Пряшів 2012, 140 с.

В. Падяк, Ідея служеня, авадь „власна кров‟ у творчих роздумованях Марії Мальцовской. Ін: Літературна творчость М. Мальцовской в контекстї сучасной русиньской літературы. Марта Бенькова (едітор). ІРЯК-ПУ, Пряшів 2011,  с. 49-56.

В. Падяк, Мамко, купте мі книжку... Рецензія на гаданкы авторкы К. Мороховічовой-Цвик: Камаратя спід зеленого дуба і белавого неба. Ін: Русиньскый літераурнйы алманах на 2011-ый рік. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2011, с. 67-68.

V. Petrovaj, Rusynŷ. Проза. Rusyn´ska obroda, Pr´ašov 1994, 270 с.

Русалка. Творчость молодых авторів 2000 – 2009. Анна Плїшкова, зоставитель. Русин і Народны новинкы 2009, 200 с.

E. Русинко, Найкрасша приповідка. Ін: Літературна творчость М. Мальцовской в контекстї сучасной русиньской літературы. Mарта Бенькова (едітор). ІРЯК-ПУ, Пряшів 2012, с. 12-22.

Русиньскы соловї. Поздравлїня Русинів 1995 – 2000. Зборник умелецькых творів русиньскых авторів в літературній прилозї тыжденника Народны новинкы за рокы 1995 – 2000.  Зоставитель Анна Плїшкова. Русин і Народны новинкы 2010, 220 с.

Русиньскый народный календарь на рік 2001. Зоставителі Михайло Гиряк, Александер Зозуляк. Сполупрацовници: Гавриїл Бескид, Михал Поповіч і кол. Русиньска оброда, Пряшів 2000, 246 с.

Русиньскый народный календарь на рік 2002. Зоставитель: Александер Зозуляк. Сполупрацовници Гавриїл Бескид, Михал Поповіч. Русиньска оброда, Пряшів 2001, 184 с.

Русиньскый народный календарь на рік 2003. Зоставитель: Александер Зозуляк. Сполупрацовници Гавриїл Бескид, Михал Поповіч. Русиньска оброда, Пряшів 2002, 127 с.

Русиньскый народный календарь на рік 2004. Зоставитель Александер Зозуляк. Русин i Народны новинкы, Пряшів 2004, 136 с.

Русиньскый народный календарь на 2005 рік. Зоставитель Александер Зозуляк. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2004, 127 с.

Русиньскый літераурный алманах на рік 2003. Зоставитель Василь Хома. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2002, 136 с.

Русиньскый літераурный алманах на рік 2004. Зоставитель Василь Хома. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2002, 130 с.

Русиньскый літераурный алманах на рік 2005. Зоставитель Василь Хома. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2002, 156 с.

Русиньскый літераурный алманах на рік 2006. Зоставитель Василь Хома. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2005, 152 с.

Русиньскый літераурный алманах на рік 2007. Зоставитель Василь Хома. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2006, 150 с.

Русиньскый літераурный алманах на рік 2008. Зоставитель Юрай Панько. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2007, 128 с.

Русиньскый літераурный алманах на рік 2009. Зоставитель Юрай Панько. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2008, 140 с.

Русиньскый літераурный алманах на рік 2010. Зоставитель Александер Зозуляк. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2010, 182 с.

Русиньскый літераурный алманах на рік 2011. Зоставителї Александер Зозуляк, Кветослава Копорова. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2011, 108 с.

Русиньскый новинарь. Спомины новинаря Алексія Ільковіча. Владимір Ільковіч, зоставитель. Сполок русиньскых писателїв 2014, 95 с.

Ш. Смолей, Не ганьб ся Русине. Поезія. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2005, 88  с.

Ш. Смолей, Юрковы пригоды. Выбір з росповідань. Русиньска оброда, Пряшів 2007, 151 с.

Ш. Смолей, Бескидьскы співы. Поезія. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2008, 127 с.

Ш. Смолей, Нагода або судьба. Проза. Сполок русиньскых писателів Словеньска, Пряшів 2009, 141 с.

Ш. Смолей, Несповнены тужбы.  Проза. Міджілабірці 2012, 278 с.

Ш. Смолей, Чудный світ. Выбір з баёк. Свідник, 70 с.

Ш. Смолей, Пригоды з нашых сел. Проза. Mіджілабірці 2012, 202 с.

Ш. Смолей, Бурї над Бескидами. Проза. Академія русиньской културы в СР, Пряшів 2013,  240 с.

Ш. Сухый, Енді сідать на машыну вічности. Стихы. Русиньска оброда, Пряшів 1995, 72 с.

Ш. Сухый, Русиньскый співник. Поезія. Русиньска оброда, Пряшів 1994, 60 с.

Ш. Сухый, Як Руснакы релаксують. Проза. Русиньска оброда, Пряшів 1997, 164 с.

Ш. Сухый, Азбукарня. Поезія про дїти. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2004, 64 с.

Ш. Сухый, Аспірін. Поезія. Русин і Народны новинкы, Пряшів 2006, 64 с.

Ш. Сухый, Слон на кычарї. (Стишкова книжка про русиньскы дїтиска). Русин і Народны новинкы, Пряшів 2007, 64 с.

Ш. Сухый, Незабудка. Поезія про дїти. Сполок русиньскых писателїв, 94 с.

Ш. Сухый, Міст над ріков часу. Есеї. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2009, 64 с.

Ш. Сухый, Азбукова мама. Поезія про дїти. Русиньска оброда, Пряшів 2010, 136 с.

Ш. Сухый, Третє крыло. Поезія. Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска, Братїслава  2014, 120 с.

Тернёва ружа. Зборник русиньской народной поезії. Зоставитель Анна Плішкова. Русиньска оброда, Пряшів  2002, 80 с.

Ю. Харитун, Гуслі з явора. Поезія. Русиньска оброда, Пряшів 1995, 93 с.

Ю. Харитун, Мої жалї. Pоезія. Русин і народны новинкы, Пряшів 2010, 188 с.

Ю. Харитун, Мої сны. Поезія. Сполок русиньскых писателїв Словеньска, Пряшів 2011, 224 с.

Ю. Харитун, Мої незабудкы. Поезія. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2012, 236 с.

Ю. Харитун, Мої надїї. Поезія. Академія русиньской културы, Пряшів 2014, 184 с.

В. Хома, Розвиток русинської поезії в Словаччині від 20-х до 90-х років XX століття. (Нарис історії з портретами поетів). Видавництво Спілки словацьких письменників, Братіслава 2000, 396 с.

Хома – М. Xомова, Оброджіня Русинів. (Зборник статей і штудій о русиньскій літературі, културі і діятельстві русиньскых орґанізацій пі року 1989). Сполок русиньскых писателів, Пряшів  2005, 224 с.

В. Хома, Особитости художнёго чутя в літературных творах Марії Мальцовской. Ін: Літературна творчость М. Мальцовской в контекстї сучасной русиньской літературы. Марта Бенькова, М. (едітор). ІРЯК-ПУ, Пряшів 2011, с. 23-29.

В. Хома, Осиф Кудзей і ёго зборник Кадило. Рецензія на духовну поезію. Ін: Русиньскый літераурнйы алманах на 2011-ый рік. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2011, с. 62-66.

П. Семанцёва, Россыпаны рядкы. Проза. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2013, 143 с.

Ľ, Šandalová, Poďte, ďity, što vam povim. Поезія про дїти. tota agentura, Svidnyk, 2013, 63 с.

П. Ялч, Мамко, подьме чітати. Поезія про дїти. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів 2014, 65 с.