12. 5. 2019: 200 років од народжіня Николая Нодя

Николай Нодь (Nagy Nikolaj) ся народив 1819 роцї у Нірвашварї, у втогдышнїм Угорьскім кралёвстві, днесь теріторія Мадярьска, умер 11. 6. 1862 у Відню, в тогдышнїй Австро-Угорьскій імперії, днесь теріторія Австрії. Він быв священиком, педаґоґом, ведучім хору і поетом меджі Русинами Ґабсбурґской імперії.

М. Нодь скінчів Ужгородьску духовну семінарію, де ся учів музику і діріґентьске дїло під веджінём Константіна Матезоньского. По высвячіню на ґрекокатолицького священика у 1843 роцї він служыв у пароохії м. Сіґет, де заложыв церьковный хор і русиньску школу... Потім дістав призначіня до Ужгороду і быв учітелём духовной семінарії. У 1849 р. М. Нодь дістав призначіня до Відня і до самой смерти служыв у парохії ґрекокатольцькой церькви св. Барбары. Выдав тыж зборник властной поезії і русиньскых народных співанок („Русскій соловђй‟, 1851; перевыданый у 1989 і зборник реліґійных співанок про дїти („Память изъ отпуста добрымъ дђтям‟, 1851). Почас службы у Віднї М. Нодь быв все обвинёваный з русофілскых сімпатій, што запричінило згіршіня ёго здоровя і приспіло ку скорій смерти.

Література: Günther Wytrzens, „Der Wiener ruthenische Schriftsteller Nikolaj Nagy und seine Dichtungen“, Wiener slawistisches Jahbruch, XXXIV (Wien, 1988), s. 151-157; Олена Рудловчак, „Микола Нодь і його спадщина‟, Дукля, ХL, 6 (Пряшів, 1992), с. 48-53.

Михайло АЛМАШІЙ, Павел Роберт МАҐОЧІЙ, жріддло: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 544-545, переклад і звыразнїня писма: А. З.

Script logo