12. 8. 2019: 115 років од народжіня Янка Фейсы

Янко Фейса (Janko Fejsa) народив ся 13. аґуста 1904 у Коцурї, у втогышнїм Угорьскім кралёвстві, теперь терірорія Сербії, умер 3. октобра 1983 в Коцурї, у вдогдышнїй Югославії, теперь теріторія Сербії. Він быв войводиньско-русиньскый педаґоґ, писатель і перекладатель.

Я. Фейса скінчів педаґоґічне учіліще в м. Крижевцї (Хорватія), потім робив дакілько років як учітель у своїм роднім Коцурї і в іншых селах в области Войводина. Ёго перші літертурны творы (1921) были выдань в хорватьскім языку, але од 1925 р. публіковав у роднім войводиньско-русиньскым языку. Першый выдав зборник про дїти („Пупче: писнї за дзеци‟, 1929; перевыданый у 1999). Далша ёго книжка была опублікована о много пізнїше, была то „Клаше сущаце‟ (1970) і тыж зборник поезії про наймолодшых чітателїв „Заренка щирого серденька‟ (1995). Поезія Я. Фейсы переважно традічна подля свого характеру, пересычена патосом і сентіменталностёв, мотівами любови до родной землї і дружбы меджі народностями і країнами. Тыж є автором перекладів іншых южнославяньскых і україньскых авторів до войводиньско-русиньского языка. В роцї смерти опубліковав коротку автобіоґрафію в журналї „Шветлосц‟.

Література: Юлиян Тамаш, „Поетични статус Янка Фейси‟, „Шветлосц‟, ХІІ, 3 (Нови Сад, 1974), с. 236-239; Юлиян  Тамаш, „Поезия Янка Фейси‟, „Шветлосц‟, ХVIII, 1 (Нови Сад, 1980, с. 7-13.

Александер ДУЛІЧЕНКО, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, (Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, на с. 778), переклад і звыразнїня писма: А. З.