14. 2. 2025: „Шварцер Петер“

Подля того, якый буде „мір“, такы будуть і нашы надії.

То, што одбывать ся в тых днях односно темы войны на Українї, выкликує різны реакції. Европскы політіци вказують по телефонічнім розговорї Трампа з Путїном на то, же ся може повторити Мнїхов 1938-го року. А знаме, як то потім скінчіло. Вопрос того, як скінчіть война, быв мав інтересовати і русиньскый рух.

В тім, што в послїднїх днях робить америцькый презідент Доналд Трамп і ёго адміністратіва, є веце дїл, над котрыма бы ся треба было задумати.

Бісїдовати наперед із лідером країны – аґресора, аж пак лідером країны – жертвы, доста знепокоює. Публіковати вість о тім, же він, Трамп, уж ся добісїдовав з ним, Путїном, же почнуть переговоры, котры бы мали вести ку міру, а аж пак заклиати до Києва, то є іщі веце знепокоююче, а Київ як і Европа правом реаґують, же не може быти переговорів „о нас без нас“.

Але маєме ту і далшы факты, котры не вызерають о нич лїпше. Тым першым суть высловы америцького презідента, же Україна раз може быти російска. Не мусить, але може. Тым другым фактом, котрый не дає много позітівізма до жывота, суть высловы америцького міністра обраны, котрый повів, по перше, же ослободжіня цїлой теріторії Україны є нереалістічне, і єднако нереалістічным є вступ Україны до НАТО.

На Україну і київску демокрацію мають Русины ясный погляд. Но єднако є ясным, же кедь то дашто може змінити, то є лем процес вступу до западных штруктур, і выжадованя почас того процесу дотримованя даякых западных штандардів, наприклад і прав народностных меншын. Лем тото є моментално єдина можлива драга до того, жебы і Русины на своїй землї раз дістали статус, котрый їм належыть, і права, котры їм належать.

Не наросне, навспак, іщі веце націоналізм, котрый уж нароснув і вдяка войнї?

Возьмийме собі сітуацію, же бы Україна скінчіла під російсков чіжмов. Досправды собі хтось думать, же в „російскій“ Українї бы Русины мали даякы меншыновы права, даякый статус, котрый бы ся дав порівнати із статусом, котрый маєме в іншых державах? Політіка Москвы нам уж предсі раз в практіцї на Підкарпатю демонштрована была. Має дахто таке чутя, же днесь бы была лїпша?

А теперь подьме ку сітуації, же мір прийде, але такый надіктованый, такый, же властно Україна з того вшыткого выйде зо стратами, як переможена країна. Гейбы слободна, але без третины теріторії, і з чутём, же має ножык за плечами, котрый хоцьколи може знова забивати. Вірить дахто тому, же в такій країнї буде на проґрамі дня узнаня Русинів? Не наросне, навспак, іщі веце націоналізм, котрый уж нароснув і вдяка войнї, а дашто таке як Русины будуть іщі векшым „ворогом“, котрого треба придусити?

Або собі представме сітуацію, жебы ся і подарило зробити на переговорах такый „кшефт“, же бы Київ быв спокійный, наприклад што до теріторіалных дїл, але з тым условіём, же жадна европска і трансатлантічна інтеґрація не буде. Чом бы пак Київ мав мати інтерес демократізовати ся, приступити на западны „маніры“, кедь буде знати, же і так зістане лем тым біднїшым приятелём, котрого пустиме ку дверям, але не возьмеме до обыстя?

Самособов, ани тото найідеалніше закінчіня войны, котре бы значіло і продовжованя в приступовых процесах, не ґарантує, же Україна дасть Русинам то, на што мають право. Головно, кедь Бруселу і вшыткым тым меджінародным орґанізаціям на тім властно ани не залежыть. Лемже при інтеґрачных процесах є холем яка-така шанса.

Подля того, якый буде „мір“, котрый Трамп іде вырїшыти, такы будуть і нашы надії. Но з певностёв, котра ближыть ся сто процентам, собі дозволю твердити, же покля на руці Україны зістане „Шварцер Петер“, тота чорна карта, пак не можеме чекати, же Києв з нами буде грати з іншов картов. Смутне, але таке жытя.

Петро МЕДВІДИ. Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Языкова і ґрафічна управа: АРКСР.