15. 2. 2025: Ґуралї як народностна меншына выкликали на Словакії полемікы

Поховали сьте Словаків у Польщі, пише словацькый історік.

Влада Словацькой републікы на пропозіцію премєра Роберта Фіца почас свого выїздового засїданя в Червенім Клашторї 29-го януара 2025-го року схвалила Ґуралїв за далшу народностну меншыну.

Ґуралї тым стали вже 15-ов офіціално узнанов народностнов меншынов на Словакії. Стало ся так без даякых довшых конзултацій. Без діскусій. Інформація о тім, же Ґуралї суть вже народностнов меншынов, пришла і зато про многых як блиск із ясного неба. Тема теперь выкликує і в словацькых медіях полемікы.

Посмотрили сьме ся на пару реакцій, котры пришли по рїшіню словацькой влады признати Ґуралїв за народностну меншыну.

То хыба. Поховали сьте Словаків у Польщі

Довгый коментарь ку даній темі написав про словацькый конзерватівный денник Postoj Душан Шкварна, котрый є історіком, высокошкольскым педаґоґом, фаховцём на новшу словацьку історію. Шкварна узнаня Ґуралїв за народностну меншыну оначує за „далше свойвольне рїшіня влады“.

Історік, котрый пише, же дотеперь Ґуралї были дефінованы як етноґрафічна ґрупа, спохыбнює і высловы представителїв Ґуралїв, же їх є на Словакії коло 70 тісяч. „То субєктівный погляд, безпохыбно пропаґандістічно строєный,“ пише Шкварна. Звертать увагу і на то, же лем 537 людей собі дало в посліднім списованю жытелів ґуральску народность як першу.

„Обще платить, же кедь барз спохыбнить ся будьяка подоба векшыны, і неадектоватно посилнять ся меншыновы аж окраёвы явы, можуть ся інтеґруючі звязы, котры утримують єдность і гармонічны звязы каждой сістемы, аж так ослабити, же тій сістемі грозить, же ся дестабілізує, ба і розпаде.“

Подля Шкварны влада выпустила далшый неодповідный сіґнал. Звідать ся, што буде, кедь ґрупа Земплінчанів, Загораків ці Палоцїв, злостных на братїславоцентрізм, здумать собі выголосити свою діалектолоґічну ґрупу за народность.

„Можуть то выголосити лем так, тадь ани при Ґуралях не одбыла ся нияка публічна діскусія, не выникли серьёзны історічны і културны аналізы, безпечностны роздумы о выгодах і грозьбах, не выконали ся соціолоґічны баданя, котры бы потвердили або дементовали обґрунтованя выголосити ґуральску народностну меншыну,“ пише Душан Шкварна.

У своїм коментарї-аналізї, Шкварна звертать увагу і на то, же Ґуралї на Словакії, а нелем, чули словацьку ідентіту, і вышли з них такы словацькы особности як Антон Бернолак, Томаш Червень ці Ферко Скычак, котрый быв зволеный до Угорьского сейму в переважно ґуральскім окрузї.

„Ґуралї чули, же суть інтеґралнов частёв словацького народа, і почас 20-го столїтя, причім їх як етноґрафічну комуніту решпектовали сусіды і знатеїі културы. І повторям, приналежность ку Словакам проявлёвали і тоты Ґуралї, котры в роках 1920 – 1939, і по році 1945 знайшли ся в Польщі… У Ґуралїв так довгы ґенерації доміновала воля быти Словаками. Наглї, без зъявной приправы ся то змінило минувшый тыждень,“ пише Шкварна.

„Узнанём Ґуралїв за народностну меншыну властно поховавать словацька влада Словаків у Польщі. Тадь они так само суть Ґуралями! Довгы десяткы років ся одторгнуты села веце або менше успішно, але статечно намагали сохраняти словацьку ідентіту.“

„Не знам, якы арґументы собі теперь найде наша краяньска комуніта в Польщі, жебы арґументовати свою словацьку ідентіту. Словацька влада ся їй цінічно высміяла, наплюла їй просто до лиця,“ чітаме в коментарї словацького історіка.

Без фаховой діскусії і баданя

Темов занимала ся і пресова аґентура SITA. Тота публіковала погляды історічкы Міліцы Маєриковой-Моліторіс, котра походить із єдного з ґуральскых сел, ці родачкы із села Ждіар – професоркы Юлії Дудашовой, лінґвісткы, котра довгодобо занимать ся і баданём словацько-польскых языковых контактів на словацько-польскій языковій граніцї, а так само учіть на Інштітутї русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові.

Маєрикова-Моліторіс акцентує, же узнати Ґуралїв за народностну меншыну было рїшене без будьякой фаховой діскусії і баданя. Про аґентуру SITA окрем іншого повіла, же Ґуралї на теріторію Словакії не пришли як народ із готовов културов ці языком. Подля нёй іде о резултат довгодобішого процесу і мікс людей, котры пришли на дану теріторію в рамках волошской колонізації.

Подля нёй ся створив небезпечный прецеденс, котрый бы міг уможнити поступну атомізацію Словакії. О статус меншыны подля нёй бы могли жадати носителї будьякого діалекту, ці то Загораци, Спішаци, Земплінчане і подобно.

Дудашова написала одкрыте писмо

Професорка Юліа Дудашова, котра так само походить із ґуральского села, ся од ініціаторів вызнаня Ґуралїв за народностну меншыну діштанцує. Старостам сел Ждіар і Колачків, котры належали меджі головных інціаторів, написала одкрыте писмо.

„Я ся народила в Ждіарїі як Словачка в словацькій родинї, і мої стары і прастары родічі все были Словаками, і мої оддалеїішы племяници, котры выселили ся до США в 19-ім столїтю, зістали все Словаками, і з моёв бабков Аґнесов собі цїле жытя писали по словацькы. Подобно вшытка моя родина, котра жыє розсіяна по цїлій Словакії, суть Словаками,“ пише Дудашова в писмі.

Вопросом про Дудашову є і кодіфікація ґуральского языка. Вопрос кодіфікованого языка рішыть і Маєрикова-Моліторіс.

Може потребують новых воличів, пише Боґдан

Ку темі высловив ся і представитель україньской меншыны, председа такзваного „Союзу Русинів-Українців Словацькой републікы“ – Павел Боґдан. Тот написав під акронімом -пб- в офіціалнім орґанї той орґанізації – україноязычній ґазетї Нове життя, статю о засїданю Рады влады СР про народностны меншыны.

В статї дотулив ся і вопросу узнаня Ґуралїв за народностну меншыну. „Меджі іншым, словацькы правлячі кругы доста охотно узнають новы народностны меншыны без огляду на науковы знаня, слїдуючі лем певны політічны цїлї,“ пише Боґдан в третїм тогорічнім выданю ґазеты.

Боґдан крітікує і то, же были окрем Ґуралїв на Словакії узнаны Русины ці Мораваны. Русинів рахує, як все, за часть україньского народа, Мораваны суть подля нёго чеськый народ. Ґуралї – Полякы.

Задумує ся над тым, яка бы была реакція словацькых політіків, кебы хтось підняв із забытя думку Віктора Дворчака стортічной давнины о самобытнім словяцькім народї на выходї Словакії.

„І тым остатнїм кроком влада СР знова потвердила, же на Словакії вопрос народности – то в першім шорї вопрос політічный, без огляду на науку і здоровый розум,“ пише Боґдан.

Меншыны о тім, же будуть узнаны Ґуралї, дізнали ся два днї перед тым, на засїданю Рады влады Словацькой републікы про народностны меншыны. Представитель Українцїв звідать ся, ці може треба было „наскоро похрестити нову народностну меншыну на Словакії – ґуральску, жебы далшый день влада СР то могла торжественно выголосити на выїздовім засїданю в Червенім Клашторї, значіть в реґіонї, де жыють Ґуралї, і так придвати собі новых воличів“.

Петро МЕДВІДЬ, ЛЕМ.фм, языкова і ґрафічна управа: АРКСР. Фото: goral.hladovka.net