15. 6. 2016: Презентація унікатной русиньско-анґліцькой книжкы приповідок

На кінцю 2015 року вышла унікатна публікація в новодобій історії Русинів, а то двойязычна книжка русиньскых приповідок – у русиньскім языку (все на каждій лївій сторінцї той книжкы) і в анґліцькім языку (на правій сторінцї). А в тім є єй унікатность, бо така книжка выходить першыраз по роцї 1989. Книжку собі можуть прочітати дорослы як оддыхове чітаня, або ю можуть чітати про свої дїти ці внучата вшыткы тоты, котры діспонують языковыма компетенціями в русиньскім языку – в азбуцї і в анґліцькім языку. Также мож сміло повісти, же то книжка цїлосвітового поужытя. Приповідкова книжка вышла під назвов „In the Seventy-Seventh Kingdom‟: Carpatho-Rusyn Folktales“/„В сімдесятій семій країні‟: Карпаторусиньскы приповідкы‟ (New York: Carpatho-Rusyn Center, 2015, 153 стор.). Є то выбір русиньскых приповідок, конкретно з книжок „Українські казки Східної Словаччини‟, котры почас свого жывота записав і выдав знамый карпаторусиньскый етноґраф ПгДр. Михал Гиряк, к. н. Унікатна книжка вышла з ініціатівы сына небогого фоклорісты – Інж. арх. Славоміра Гиряка і за помочі проф. Др. Павла Роберта Маґочія як презідента Карпаторусиньского научного центра у США, котрый тоту книжку по довгогорічных періпетіях выдав.

 

Святочна презентація той книжкы ся одбыла 14. юна 2016 в рамках супроводных акцій 7. річника проєкту Studium Carpato-Ruthenorum, а то в СНМ – Музею русиньской културы в Пряшові. Тот музей вєдно з Інштітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты были сполуорґанізаторами презентації, а єй главным орґанізатором быв Карпаторусиньскый научный центер у США на челї з ёго презідентом – проф. Др. Павлом Робертом Маґочіём, якый ся особно анґажовав нелем у выданю публікації, але і єй святочній презентації.

 

Спочатку святочну атмосферу акту презентації новой публікації збогатив співак Марек Мохнач у допроводї гры на акордеонї Ігора Креты.

 

Самособов, же по привітаню вшыткых участників на презентації у музею єй директорков ПгДр. Ольґов Ґлосіковов, др. н., як першый на тій презентації выступив П. Р. Маґочій, а у своїм выступі оцїнив роботу тых, якы приложыли руку к дїлу, жебы приправити репрезантатівну біліґвалну русиньско-україньску книгу приповідок. В першім рядї спомянув перкладателя приповідок до сучасного русиньского языка на Словакії писателя Штефана Сухого і выдареный переклад до анґліцького языка проф. Патріції А. Крафчік із Евырґріньской унівезіты в Олімпії (США). Переклад ся одхылять од русиньского оріґіналу лем в мінімалній мірї. Красдны фаребны ілустрації ку приповідкам приправила Анна Ґаёва, акад. малярька. Як повів П. Р. Маґочій, єй красны ілустрації приспіли к цїлковій высокій якости даной публікації, котра має твердый обал формату А4, а приповідкы суть надрукованы на якостнім блищачім папірю.

 

Другым выступив етноґраф і довгорічный колеґа Михала Гиряка на Філозофічній факултї в Пряшові Універзіты П. Й. Шафарика в Кошіцях – проф. ПгДр. Микола Мушинка, др. н. Він оцїнив велику роботу М. Гиряка при засписї, оброблїню і выданю немалой части з народной словестности Русинів. Говорив о україньскім періодї роботы М. Гиряка, але і о русиньскім по роцї 1989, в якім ся автор актівно проявив. А при тій нагодї спомянув цїнны книжкы, котры выдала Русиньска оброда на Словеньску – редакція Русина і Народных новинок, а то: Анна Галґашова: Стружніцькыма пішниками  (записаны співанкы М. Гиряком од спомянутой особы з Остружніцї, 1993), зоставитель Михайло Гиряк: Співанкы Анны Мацібобовой (із ёго родныго села Пыхнї, 1993), ПгДр. Михайло Гиряк, к. н.: Горї тыма Пыхнями (1998), але главно ёго сізіфовску роботу при зоставлїню і выданю Бібліоґрафії народных співанок Русинів выходного Словеньска, томы І. (1994, 568 стор.) і ІІ. (выдало уж ОЗ Русин і Народны новинкы, 2007, 374 стор.), яка є  неоцїнима про тых, котры ся занимають русиньсков народнов словестностёв. (ІІ. том вышов по смерти Гиряка заслугов ёго сына Славка, котрый обіцяв отцёви перед ёго сконом, же тоту публікацію выдасть.)

 

Третїм выступаючім быв сын Михала Гиряка – Славомір, котрый росповів о роботї ёго отця і ёго снї – выдати русиньскы приповідкы про русиньскых еміґрантів у США і їх потомків. Тот сон ся му за жывота не сповнив, але по 17 роках орґанізаторьской роботы ся то подарило ёго сынови, може, з вічности ся на презентацію свого зборника выбраных приповідок позерать і сам Михал, шкода лем, же ся того не дожыв. С. Гиряк тыж подяковав робочому колектіву Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові – доц. ПгДр. Аннї Плїшковій, ПгД., і ПгДр. Кветославі Копоровій, ПгД., якы зробили языкову управу подля днесь платных правил русиньского правопису.

 

Четвертов выступаючов была проф. ПгДр. Марта Ботїкова, к. н., із Катедры етнолоґії і музеолоґії Філозофічной Факулты Універзіты Коменьского в Братїславі, котра зробила малу рецензію презентованой книжкы і, окрем іншого, повіла: „... Народны приповідкы Русинів выбраны із богатства їх народной словесности мають красу, поетіку і автентічность, діють на душу чоловіка, без огляду на вік і род. Народны приповідкы, великы цїнности у фоклорнім богастві, представляють самобытность і споїня міджі різныма ґрупами, етніками, културами. Мають великый людьскый розмір...‟ Єдночасно на конець зажелала успішну путь выданых приповідок ку чітателям-Русинам, але і предствителями іншых народів світа.

 

На конець директорка музею О. Ґлоцікова повіла, же презентація книжкы ся робити різным спобом, але мы то зробиме заспіванём піснї На многая і благая лїта, што ся і стало, кідь вшыткы поставали і заспівали тоту співанку, Русинам так близку.

 

По офіціалных выступах мож было презентовану книжку і купити. На кінцю публікації є „Слово о книжцї‟, де ся, окрем іншого, пише: „... Вітайте у світї карпаторусиньскых народных приповідок! Чітайте їх і няй вам приносять потїшіня.‟ Вірю, же книжка принесе потїшіня про малых і великых чітателїв, і наісто мож повісти, же ся стане і значным збогачінём русиньской літературы.

 

Александер ЗОЗУЛЯК, фоткы автора.