15. 7. 2022: Припоминаме собі 95 років од народжіня і 30 років од смерти ЮЛІАНА КОЛЄСАРА

Юліан Колєсар (Юлиан Колєсар, Драґен Юлиян Кольєсаров, Julijan Kolesar) нар. 15. 7. 1927 в Дюрдёві, у Сербії бывшой Югославії, умер 26. 3. 1992 у Монтреалї, штатї Квебек у Канадї. Быв вытварным умелцём, поетом і етноґрафом в Югославії русиньской народной орьєнтації.

Ю. Колєсар здобыв освіту ґрафіка у Школї ужыткового уменя в Новім Садї (1949 – 1954). У 1966 р. навсе охаблять Югославію і жыє дакілько років у Паріжї і США, де робить як комерціоналный ґрафік (1969 – 1973), потім переходить до Монтреалу, де прожыє звышок свого жывота, присвятивши ся малярству і науковій творчости. Ю. Колєсар поужывать різны штілы і технікы, пишучі іконы в штілї середнёвічной іконоґрафії, але тыж малює неорелістічны, експресіоністічны, кубістічны і абстрактны полотна. Ёго творы близкы тематіцї жывота войводиньскых Русинів, котры суть фаребнов ремінісценціёв із фоклорістічного уменя.

Жыючі у Канадї, Ю. Колєсар написав дакіль бадань, присвяченых войводиньскым Русинам, і опубліковав їх пріватно під значков, подля ёго властных слов – „Руского институту Ю. Колєсарового у Америки‟. Він є автором высше стовкы робот, присвяченых історії, історіёґрафії, етноґрафії, языку і історії уменя, написаных, зась подля выслову Ю. Колєсара, „панонським руськум‟ языком. Єдина робота, што дошла ку шыршому колу чітателїв, была посмертно выдана в Югославії „История руского народного мена‟ (1966). Векшына літературных творів Ю. Колєсара є полемічного характеру. Окремо критічно высловлює ся проти україноорьєнтованой части войводинорусиньскых писателїв і лінґвістів, доказуючі, же ёго родный народ є частёв окремого карпаторусиньского народу. У 1990-ых роках родина маляря засновала сталу выставку жывота і творчости Ю. Колєсара в музею етноґрафії ґрекокатолицькой парохії с. Дюрдёв. Рукописы умелця суть у Народнім архіві Канады в Отаві.

Література: „Лирични реализм як памятка: Юиян Колєсар, 1927 – 1992‟, Шветлиосц, ХХХ, 2-6 (Нови Сад, 1992), с. 179-182; Любомир Медєши, „Шлїди благей Колєсаровей души‟, іn Юлиян Колєсар, История руского народного мена (Нови Сад, 1996), с. 241-246.

Здрой: Проф. Др. Павел Роберт МАҐОЧІЙ, „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів“ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010, с. 3544-345, переклад із україньского языка: А. З.