16. 5. 2018: Маргарита Бабинець – русинка, котров гордить ся Америка
На своїй сторінці фейсбуку відомий русинський активіст, языкознавець і краєзнавець Юрій Шипович почав серію публікацій під загальною назвою "Они прославили русинськый народ" (в перекладі на українську мову: "Вони прославили русинський народ"). Ми будемо публіковати дані розповіді мовою оригіналу (на русинській мові) і в перекладі на українську мову. Отже перша розповідь:
Маргарита Бабинець – русинка, котров гордить ся Америка
Давня сентенция "У войны не жунськоє лице" доказує, же жоны суть сокотильщицями домашньоі ватры и йих місия – родити и плекати дітий. Айбо жытя часто роспоряжать ся по иншакому: у тяжкі періоды историі, матері и дочкы беруть ся за роботу, котра от природы йим є мерзков. И товды родять ся геройині, родять ся легенды. Єднов из такых геройинь-легенд была америцька русинка Маргарита Бабинець.
Отець Маргариты по женитьбі лишив у Доробратові на Пудкарпатю фамилию и, ги многі другі русины перед Первов світовов войнов, подав ся до Америкы на зароботкы. Двичі приходив домув, де купував землю. Третьый раз, ги рахував, пуслідньый, пушов жебы заробити на хыжу. Айбо заробуткы тепирь были не серенчливі и за десять рокув вун поберовав заробити лем на путь жоны Анны и дочок Анны и Софиі до Америкы (старша дочка Марія на тот час уже отдала ся).
Маргарита Бабинець родила ся у Пансільванському городкови Юніон-Сіті, де отець робив на шахті, 26 фебруара 1923 рока. А через три рокы фамилия выросла щи на єдного чоловіка – родив ся брат Иван.
Хотя діти и ошколовували ся у англійськуй школі, айбо йих няньо, малограмотный роботяга, зробив ушытко, жебы они знали русинську бесіду: заказав дома говорити по-англійськы, принюс выдкись книгы на русинському языкови. Вечорами отець часто розказував за далекі Карпаты, за Доробратово.
Якось у школі быв вечур поезиі и Маргарита розказала стих, што чула не раз дома:
Я Русин был, есмь и буду,
Я родился Русином.
Честный род мой не забуду,
Останусь его сыном...
Аплодисменты были от всіх, хотя нитко из слухавучых не знав русинського языка. Коли дома Иванко переказав сесь трафунок, товды няньо взяв Маргариту на руки и довго плакав от гордости и радости.
Старша сестра Софія, котра робила акушерков, помогла жоні єдного міліонера серенчливо родити, и за се чоловік оплатив путь на отцюзнину матері йиі и братови.
Другі члены фамилиі планіровали выйихати через рук, айбо почала ся война и связь межи родичами оборвала ся.
Дякувучи туй же Софиі, котра перебрала ся жыти у фамилию міліонера, бо там мав ся родити другый дітвак, Маргарита змогла учити ся в універзитеті. Газда подслухав бесіду сестер про то, же не є гроший, и заплатив за йиі учобу.
Маргарита дуже файно ся вчила: за єден рук проходила програму двох курсув. Дівочка занимала ся спортом: возила ся на біціклях, бігала кросс, плавала. Она перфектно говорила на чотырьох языках.
Коли Маргариту, ги май файну студентку, у кунци учобы покликали на роботу у губернаторськый уряд штата, она обратила ся до знамого чиновника: "Чому до тепирь не одкрытий другий фронт? Бо там, в окупациі, у мене половина файты. Хочу туда одправити ся бомбардовальщицьов ", на што юй предложили создати и возглавити воздушный жунськый полк.
Всокочені до днесь старі, часув войны, новинкы, из котрых позерать на нас усміхненоє лице Магдалины, розказувуть усю историю твореня жунського полка, у котрый первыма пушли словянкы: полькы, чешкы, росиянкы, украйинкы. Каждый день у 15. 20 она мала выділеный ефірный час на телевізії діла агітациі у полк.
Маргарита Бабинець геройськы воювала бомбардовальщицьов, аж доки йиі "Бостон", котрый ласкаво называла соколом, не быв збитий 27 юлія 1944 рока. Пробовала спасти літадло и вбернула го проти вітра, абы збити огень. Айбо самольот зорвав ся...
Похоронили Маргариту Бабинець на тимитові у Юніон-Сіті...по сусідству груб отця, котрый так хотів, айбо так и не поберовав вернути ся у свою отцюзнину, у свою Рутенію...
Наградили Маргариту особов именнов медаллю: «Світлуй памняти Маргариты Бабинець, вірнуй дочери США».
Не обойшов ї увагов и президент Франклин Рузвельт:
«В памнять про рядову Маргариту Бабинець, армійськый серійный номер А-312631, котра загибла при несенні службы в америцькуй зоні 27 юлія 1944 рока.
Она стойить у непорушному шорі незгинаємых патріотув, котрі загибли ради того, жебы Свобода жыла, кріпла и примножовала своі щедроты.
Свобода жыва, и через то жыва она, бо продовжавуть жыти діла и здоботкы булшости людий.
Президент США»
У тот час, коли Америка приклоняла коліно перед подвигом Маргариты Бабинець, на Пудкарпаті брата ї Ивана енкаведисты взяли в арешт. И пустили го лем по прозьбі америцького уряда.
(Публікуєме в оріґіналї – єднім із підкарпатьскых варіантів русиньского языка.)
