17. 10. 2025: Вмерла Теодозія Латтова. Довгы рокы знали єй слухачі русиньского высыланя

Як інформовала родина, 16-го октобра 2025-го року перестало бити сердце Теодозії Латтовой, професіоналной русиньской радіовой редакторкы, журналісткы, писателькы, културно-освітнёй дїятелькы. Вмерла у віцї 76 років.

Теодозія Латтова была довгы рокы голосом україньского, по політічных змінах у Чехословакії русиньского высыланя в Словацькім радію.

Народила ся Теодозія Латтова (роджена Дадаёва) в селї Рошківцї, в окресї Меджілабірцї, 22-го септембра 1949-го року. Штудовала на Середнїй общеосвітнїй школї в Меджілабірцях (ґімназія, позн. ред.), пак одышла на штудії до Пряшова, де на Педаґоґічній факулті Універзіты Павла Йозефа Шафарика абсолвовала штудії україньского языка і літературы в комбінації з нїмецькым языком і літературов.

Од 1971-го року робила редакторку в Україньскім штудію Словацького радія в Пряшові. Попри роботї абсолвовала і штудії журналістікы на Універзітї Коменьского в Братїславі.

Теодозія Латтова по 1989-ім роцї належала ку тым робітникам радія, котры почали просаджовати право Русинів на своє – русиньске высыланя. Хоць не была то легка путь, русиньске высыланя і окрема русиньска редакція стали наконець реалностёв.

Штруктура радія мінила ся і она робила в редакції русиньского высыланя Головной редакції народностно-етнічного высыланя Словацького радія в Пряшові, а пак, кедь у 2002-ім роцї зліквідовали пряшівске радіо, перешла робити до той редакції в Кошіцях.

Як в Пряшові, так і в Кошіцях была ведучов тіму редакторів русиньского высыланя, котре вела аж до 2006-го року, коли одышла на пензію. Головно в Кошіцях была їй робота барз потребна і хосенна. Кедьже не вшыткы редакторы із Пряшова хотїли іти робити до Кошіць, русиньска редакція потребовала новых людей.

І вдяка тому, же Теодозія Латтова помагала новым людям в радію, же їм помагала языково, же про них была нелем ведучов, але і добрым педаґоґом, русиньске высыланя далше фунґовало і выховало якостных молодых редакторів – Сілвію Зелінкову і Штефанію Левканічову.

(Позн. ред.: Треба додати і то, же з мужом Іґором выховала троє дїтей – Анастазію, Вікторію і Растїслава.)

По одходї на пензію почала актівно брати участь у орґанізачній роботї в Русиньскій обродї на Словеньску (РОС), але і в іншых русиньскых орґанізаціях. Єден час была і у веджіню РОС, кедь была у функції підпредсидателькы Выконного выбору.

Сама была літературно плодна, писала наприклад приповідкы про дїти. Но так само была і при выданю творів іншых писателїв. Мож спомянути, же была одповіднов і языковов редакторков книгы Штефана Смолея з назвов Нагода або судьба, до русиньского языка переложыла дві книгы словацькой авторкы Ерікы Матоноковой Остурняньскы повісті і Гавранів поклад – Повісті з Лачнова.

Упорядковала зборник поезії, прозы, малых сценічных форм, публіцістікы і іншых жанрів, котрый під назвов Миле слово материньске выдала Русиньска оброда на Словеньску, і котрый довгы рокы служыв і про приправу дїтей на конкурз Духновічів Пряшів.

Робота в радію была про Теодозію Латтову цїложывотнов любвов, нелем професіёв, але і посланём. Кедь у 2012-ім роцї почало высылати русиньске інтернетове радіо русин.ФМ, до молодого колектіву, втогды аматерів, залучіла ся і она, а то з великым ентузіазмом. А залучіла ся нелем радами, але і конкретнов роботов, кедьже приготовлёвала довгы рокы, покля їй то здоровля доволило, дакілько релацій, як Історічный календарь, Нашы целебріты, Перлічка ці Припомінка. Так само тексты Теодозії Латтовой, векшынов на історічны темы, выходили і в ґазеті інфо Русин, пізнїше НН інфо Русин.

У 2012-ім роцї была при основаню і стала членков Округлого стола Русинів Словакії, так само была членков Сполку русиньскых писателїв Словеньска.

Похоронны обряды за Теодозійов Латтовов одбудуть ся в понедїлёк, 20-го октобра 2025-го року, в Пряшові. Олбряд розлучкы ся одбуде в Домі смутку Ґлорія.

Дякуєме, панї Дусё, за вшытку Вашу хосенну роботу на благо Русинів, котра все была роблена з великым сердцём. Вічная память!

Петро МЕДВІДЬ, ЛЕМ.фм. Ґрафічна і языкова управа: АРК СР.