18. 1. 2026: 105 років од зачатку выдаваня духовного журналу „Благовѣстникъ‟

„Благовѣстникъ‟ – каждомісячна (в істім часї двойтыжденна) духовна ґазета про підкарпатькых Русинів, котра ся выдавала в Ужгородї (1921 – 1943), дакілько чісел вышло в Хустї у 1939 роцї як друкованый орґан ґрекокатолицького Чіну св. Василія Великого на Підкарпатьскій Руси.

Єй редактором-закладателём почас дакількох першых років быв Авґустин Волошин, ёго продовжователями были священици Еміліян Бокшай і Теофан Скиба. Редакція выдавала тыж „Календарь Благовѣстника‟ (1927 – 1943). Журнал выходив по русиньскы, з вынятком дакількох чісел 1939 року, кедь під керівництвом редактора Севастіяна Сабола выдавав ся по українькы і пропаґовав україньску народну ідею. По обновлїню ґрекокатолицькой церькви в послїднїх роках совєтьского режіму выдаваня зась ся обявило в роцї 1991 в україньскім языку із зміненов назвов „Благовісник‟ як офіціалный місячник Мукачовской ґрекокатолицькой єпархії.

Церьковный журнал під назвов „Благовісник‟ тыж выходив по Другій світовій войнї на выходній Словакії. Засновником быв єпіскоп Павел Ґойдіч. Выданя было офіціалным орґаном Пряшівской ґрекокатолицькой єпархії і выходило двараз ва місяць. Язык быв під сильным впливом російского языка (1946 – 1949). Пізнїше тот журнал быв заказаный чехословацькым комуністічным режімом аж до 1969 року, кедь быв обновленый як місячник і выходив уж в україньскім языку. У 1992 роцї став орґаном Чіну св. Василія Великого на Словакії, потім під редакторством Франтїшка Данцака, Штефана Папа і Маріяна Поташа. , журнал підпоровав україньску орьєнтацію. Але од року 1995 на чело редакції  „Blahovistnika / Благовѣсника‟ став Йосафат Тімковіч, якый прияв русиньску орьєнтацію, аж до ёго нечеканого зошмарїню з функції на зачатку 199 року.

Здрой: Павел Роберт МАҐОЧІЙ і Іван ПОП, „Енциклопедія історії та культури карпатських Русинів‟, Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010. Переклад з україньского языка до русиньского і ґрафічна управа: А. З.