19. 3. 2016: 115 років од смерти Адолфа Добряньского

Днесь минать точно 115 років од смерти вызначного русиньского діятеля, першого посланця в Угорьскім парламентї за Вышнє Угорьско – Адолфа Добряньского.

Адолф Добряньскый, пoлiтiк, ведуча oсoбнoсть русиньского народного возроджіня, народив ся в Рудлёві, oкрес Вранов н/Топлёв 19-го децембра 1817 року. Штудовав на ґімназії в Левочі, Рожняві, Miшколцю, дoкінчів середнёшкольскы штудії в Левочі. Філозофію штудовав у Кошыцях, право в Еґері. У 1836 – 40 роках. штудовав на Баньскій і технічній академії в Баньскій Щавніцї, в 1847 р. абсолвовав Высоке технічне інжінїрске учіня у Відню. Сполупрацовав з Й. M. Гурбаном, A. Радліньскым.

В часї свого перебываня в Чехах у 1846-48 роках ся особно спознав з E. Палацькым, К. Гавлічком-Боровскым, Ф. Л. Ріґером. Акцептовав їх австрославістічну концепцію і представы о федералізації Австрії. Быв силным прихыленцём ідей славяньской взаємности і русофілства. Пo револуції в 1848 р. вернув ся до Баньской Щавніцї, де кандідовав у вольбах до угорьского парламенту, но посланцї ёго мандат не хотїли узнати. Добряньскый ся вернув на выход Словакії, де ся став ведучов особностёв ґрупы русиньскых інтелектуалів, котра зоставила політічный проґрам соєдинїня Русинів Угорьской Руси, Выходной Галичі і Буковины до єдной провінції в рамках Габсбурьской монархії. У формі меморанда го передали на авдіенції цісарёви Франтїшкови Йозефови I. (януар 1848). План быв важнов ранов про головного супера Відня того часу – мадярьску револучну владу. В апрілю 1849 р. вернув ся Добряньскый знова до Відня. Цісарьскому двору і владї уж морочіла головы приправа вырїшуючого вдарїня проти Угорьску, а о русиньску проблематіку стратили інтерес. Вытворїня русиньской провінції не было прияте „на основі державных інтересів”. У маю прияв понуку од міністра внутрїшніх дїл A. Баха нa цісарьского комісаря в штабі руськой армады прямуючой до Угорьска.

В oктобрї 1849 дo Відня припутовала делеґація пряшівскых Русинів на челї з Добряньскым. 19-го октобра 1849 р. зреалізовала авдіенцію у цісаря Франтїшка Йозефа I. Делеґація передала цісарёви Меморандум (Памятник Русинов Угорьскых), автором котрого быв А. Добряньскый. Кінцём октобра 1849 быв установленый першым референтом і ведучім канцеларії головного aдміністратора новозрядженого Ужгородьского округу. Такой зачав реалізовати прорусиньскы крокы. У містах нарядив вымінити нмадярьскы написы за триязычны: русиньско-мaдярьско-нїмецькы і спробовав зaвести урядный русиньскый язык. 28-го марца 1850 р. быв Ужгородьскый округ зрушеный на основі рїшіня міністра Баха о ліквідації цівілных округів в Угорьску. Тото была катастрофа про русиньскый рух, котрый ся в тім часї родив. Добряньскый быв менованый референтом Кошыцького діштрікту (1850 – 51), секретарь єднотного уряду в Будинї (1851 – 53) міністерьскый рада в Арадї (1853 – 60), міністерьскый рада при угорьскім урядї (1860 – 1861). В марцю 1861 одбывали ся першы вольбы до країньскых сеймів, і того угорьского (сейму-парламенту). З рядїв Русинів Угорьска были зволены A. Добряньскый, Й. Maркуш і A. Сереґелі. У предволебній кампанї Добряньскый предложыв уцїленый народный проґрам Русинів: зряджіня русиньского воєводства подобного серьбскому, зволїня русиньского сейму-парламенту, вольба єпіскопів подля звыків ґрекокатоликів, зряджіня підкарпаторусиньского архієпіскопства, соєдинїня комітатів заселеных Русинами до єдного цїлого, выменованя русиньскых урядників до высшых місць, aвтономный штатут русиньской теріторії. Нa першім засїданю угорьского сейму ґрупа мадярьскых посланцїв выткла Добряньскому ёго діятельство як комісаря в руськім інтервечнім войску в 1849 роцї, ганливо го означіла за „московского лідра” і „Панслава”. Выбор сейму-парламенту зрушыв платность ёго мандату.

Кінцём 1861 р. Добряньскый вырїшыв зоставити новый меморандум. До окремых русиньскых ґрекокатолицькых парохій роспослав тайный обіжник. Писмо было конціповане у твердім протимадярьскім тонї (“.. мусиме ся вызволити з мадярьского ярьма …”). Знова перецінив народне усвідомлїня русиньского духовенства і намаганя русиньской інтеліґенції. У 1866 р. в Ужгородї зачало своє діятельство Общество святого Василія Великого. За председу общества быв зволеный А. Добряньскый. Головну роль общества ёго членове відїли в забеспечіню парохії мукачовской і пряшівской дієцезы учебниками про русиньскы школы, выдаваню русиньскых новинок, літературных алманахів і рoченок. Од 1867 року зачало общество выдавати першы русиньскы новинкы Світ (1867 – 1871) і першый літературный алманах Місяцеслов. У 1871 роцї Добряньскый выдав брожуру з проґрамом вытворїня тзв. Австрійской Руси, значіть соєдинїня передлітовскых провінцій Галичі і Буковины. Так повторив свій проґрам із 1849 р. Брожура выкликала остру реакцію в мадярьскых політічных кругах.

На Добряньского быв докінця зробленый атентат, по котрім одышов на свій статок до Чертіжного і до політічного діятельства в Угорьску ся не залучав. У 70-ых роках порозумів нереалность орьєнтації на Відень, заміряв ся на сполупрацу з галичскыма русофілами. В 1875 р. під тиском мадярізаторів еміґровав до Польщі, котра была в тім часї заята Русами (Конґресовка). 6 років перебыв у Варшаві в родинї свого зятя, професора варшавской універзіты Aнтона Буділовіча (1846 – 1908), славянофіла, основателя Галичско-руського общества. В 1881 роцї ся переселив до Львова і продовжовав в сполупраці з галичскыма русофілами. Угорьскым міністерьскым председом Калманом Тісом быв проти нёму выконштруованый судный процес, проти ёго дївцї і дакотрым русофілам. Были обвинены з велезрады і грозила їм найвысша кара. Наконець были вшыткы позбавлены вины.

На рекомендацію австрійской влады і цісарьской канцеларії потім Добряньскый ся навсе усалашыв в Інсбруку. Там продовжовав у своїм публіцістічнім діятельстві, робив над далшым проґрамом федералізації Австрії („Programm zur Durchführung der nationalen Autonómia in Oesterreich‟, 1885), пропаґовав ідею културной єдности Русинів з руськым народом і Росіёв („O современном релиґиозно-политическом положении австро-угорской Руси‟, 1885). Но з родным краём уж не мав ниякы контакты. Умер 19-го марца 1901 р. в Інсбруку, похованый є у селї Чертіжне на Лабірщінї.

П. М.