2. 1. 2016: Умер Янко Гриб, автор першого Букваря в новодобій історії

Вечур 23-го новембра 2015 р. умер у Свідницькім шпыталю Янко Гриб з Репеёва. Учітель теоретік і практік, автор першого русиньского Букваря і Чітанкы в русиньскім языку по роцї 1989, як і і многых русиньскых учебників, актівный орґанізатор културного і освітнёго жывота Русинів на Словакії, дописователь до русиньской пресы.

Ян Гриб народив ся 4-го септембра в 1934 роцї в селї Праврівцї, котры в минулости были самостатным селом, днесь суть частёв Репеёва, окрес Міджілабірцї. Народив ся як третя дїтина по сестрах Марії і Анні, по ним іщі наймолодша сестра Гелена, родічам Янкови Грибови і Анні, родженій Джуловій. Нещастливым і смутным быв про 6-річного хлопця Янка Гриба 1940-ый рік, коли умерла ёго мати. Тяжкый жывот настав і про ёго нянька і четверо дїтей без матери. На поміч пришла найближша родина і старости матери взяла на себе нянькова сестра Гелена – про дїтей тета Іля. І она пережыла велику траґедію – у войнї єй забили мужа а ку тому єй 22-річного сына Юрка забив перун. Тета Іля бывала з родинов Грибовых в єдній деревяній хыжцї, помагала і старала ся о вшыткых. Основну школу по 5-ту класу выходив Янко в Репеёві а до першой мещанкы ходив до недалекой Олькы. Потім продовжовав у штудіaх на Руській педаґоґічній ґімназії в Міджілабірцях, котру в 1953 роцї переложыли до Пряшова уж під зміненов назвов Україньска педаґоґічна школа про учітелів народной школы. Пізнїше здобыв высокошкольску освіту на тодышнім Педаґоґічнім інштітутї в Пряшові.

По успішнім завершіню штудій ёго першым учітельскым місцём было русиньске село Велика Поляна, днесь уж затоплене Стариньсков хатёв, де спознав i свою жену Гелену. Учітелёвав у селах Убля, Олька, де быв і директором, таксамо і на ОШ на ул. Коменьского в Міджілабірцях. Учітельска карьєра Яна Гриба бы спокійно продовжовала, школярї го любили про ёго сердечне і пряме одношіня і він їм давав наяво, же му лежить на сердцї їх добре выхованя, богаты зналости і успіх, кебы... Кебы у 1968 роцї не завітали окупанты і не настали такы зміны, котры многым людям перевернули жывот нарубы. Тоты не обышли і  Янка Гриба, котрый на тоты часы так споминав: „Признам ся, же в тім нещастливім 1968 роцї зачала в моїй душі пановати велика злость. І так в повноорґанізованій Основній школї в Ольцї, на єдній годинї словеньского языка єм крейдов на таблу написав: „Prišli nás oslobodiť sovietski okupanti‟. Ішло о правопис ґрафемы „і“  в слові „sovietski“. Потім у 1969 р. на окресне коло конкурзу в поезії і прозї єм собі доволив дати школярьцї восмой класы задекламовати поезію Войтєха Мигаліка „Tak prišli k nám‟ і дуплом другу „Za Jánom Palachom‟, котра была надрукована в чеськых Учітельскых новинах... А так в часах Гусаковской нормалізації, намісто пера і крейды мі до рук подаровали лопату з чеканом. На повных 14 і пів рока.“

Скоро 15 найплоднїшых років свого жывота Янко Гриб ся трапив у гуменьскім Хемкоставі як обычайный робітник, бо родина – жена і двоє дїтей (Валерій і Светлана) – мусили з чогось жыти. Зато револучны новембровы зміны в 1989 роцї привітав з полеготов про своє укривджене сердце і душу. Але і з великов надіёв, же уж ся не мусить бояти повісти свій погляд наголос. А так 5-го фебруара 1990 р. знова перекрочів поріг ольчаньской школы зо слызами в очах, де одучів нецїлых 5 років, покы одышов на пензію.

І на заслуженім одпочінку, покы му здравя доволило, брав участь в културнім, освітнім і научнім жывотї Русинів. Найвеце свого вольного часу присвятив благородній роботї при написааню русиньскых пореволучных учебників, котрых до того часу вышло высше 40. Першы з них, Букварь і Чітанка про русиньскы дїти, вышли в ёго авторстві іщі в 1994 роцї і послужыли як єдны з публікацію, на основі котрых мож было у 1995 роцї кодіфіковати русиньскый літературный язык на Словеньску.

Янко Гриб, як першый учітель, быв на 3. Міджінароднім конґресї русиньского языка на Педаґоґічній академії в Кракові в 2007 роцї Карпаторусиньскым научным центром у США оцїненый Преміов св. Кіріла і Мефодія за розвиток русиньского языка. У 2010 роцї вышла книжка о Репеёві, де є немалый простор присвяченый історії села спі ёго пера. Зберав історічны матеріалы із школьсков проблематіков, котры хотїв книжно выдати. Но нечекана смерть перервала ёго творчі планы.

Вічная ёму память і блаженый покій.

Aнна КУЗМЯКОВА