2. 12. 2025: Вышло 17. чісло научного зборника – Studium Carpatho-Ruthenorum

Зборник, котрый не так давно вышов, завершує 17-рочну традіцію і за тот час сі здобыв многых сімпатізантів нелем з рядів професіоналных научных працовників. Од своїх зачатків є ёго амбіціёв приносити каждорочно новых авторів і новы темы з области карпаторусиністікы, як релатівно новой, но етаблованой научной дісціпліны, што документують ай штудії тогорочных авторів, публікуючіх у зборнику.

В роцї 2025 были зорґанізованы два семінары, а так як то было в посїднїх двох роках, обидва были передаваны ай в онлайн форматї. На першый семінар, котрый ся одбыв 25. марца 2025 сьме позвали доц. ПгДр. Ірену Боґочову, к. н. з Остравской універзіты, Філозофічной факуты – Катедры славістікы. Є то нова авторка, котра в зборику іщі не публіковала, а хоць не приносить штудію з карпаторусиністічнов тематіков, єй баданя на польско-чеськім погранічу (польской народностной меншыны в Чехах і аплікація єй народностных прав) суть іншпіратівны ай про міноріту Русинів, котры компактно заселяють гранічну теріторію трёх держав – Польщі, Україны і Словакії. В штудії К сітуації польской меншыны на Тєшіньску в Чеській републіцї (Mинулость і сучасность) – приближує iсторічны удалости, котры овпливнили розвой соціалной і языковой сітуації даного реґіону в рамках Чеськой републікы, хоць дана етноґрафічна теріторія продовжує аж за граніцю – до Польщі, од котрой єй оддїлює рїка Олза, што переходить через місто Тєшін (Těšin в ЧР/Cieszyn в Польщі). Каждоденны двойязычны практіткы в даній области, як ай едукація, орґанізації і сполоченьскый жывот в рамках народностой меншыны формують характер польской меншыны в Чеській републіцї.

Другый, (подля порядку 62. семінар карпаторусиністікы), котый ся одбыв 21. мая 2025 ся нїс у святочній атмосферї. Проф. Юлія Дудашова-Крішшакова, др. н. з Пряшівской універзіты, Центра языків і култур народностных меншын – Інштітуту русиньского языка і културы ославила свій вызначный юбілей – 80 років од дня народжіня, причім карпаторусиністічным баданям (попри своїх діалектолоґічных баданях на словацько-польскім погранічу) ся тота вызначна славістка інтензівнїше венує од свого наступу на Інштітут русиньского языка і културы (понад 15 років своёй професіоналной карьєры). Русиньскому языку, як языку міноріты в шыршім славяньскім контекстї є венована ай єй терма: Русиньскый язык і ёго варіанты в контестї славяньской мікрофілолоґії. В нїй конштатує факт, же карпатьскый русиньскый язык (з ёго варіантами в єднотливых штатах, де жыють Русины) є самостатным выходославяньскым языком, причім підкреслює ай факт, же на роздїл языка карпатьскых Русинів по обидвох боках Карпат, языковов базов войводиньского (паноньского) русиньского языка є западославяньска языкова база (не выходославяньска – україньска, як то твердили поєдны лінґвісты в мнулости).

В зборнику продовжуєме сполупрацу із научныма працовниками із Западочеськой універзіты в Пылзню, котру сьме надвязали в минулім роцї. ПгДр. Мґр. Давід Франта, Пг.Д. з высшеуведженой універзіты, з Філозоґічной факуты – Катедры чеського языка і літературы, представлює тему Рутеністічны і україністічны елементы в лінґвістічных штудіях Отакара Вочадла, в котрій представлює інтересны погляды того вызначного лінґвісту своёй добы на розвой єднотливых славяньскых языків, де споминать ай карпаторуськый язык, о котрім конштатує, же ай тот бы міг быти самостатным, так як ай малоруськый (україньскый), хоць говорена подоба тых языків у їх носителїв є мало розвинута, а літературна традіція слаба. Бадателька Мґр. Анастасія Франта, ПгД. з ФФ – Катедры філолоґічных шудій Западочеськой універзіты в Пылзню продовжує у баданю історічных текстів із публікації знамого соціолінґвісты А. Дуліченка: Письменность и литературные языки Карпатской Руси (XV–XX вв.) і представлює тему Інштрументал 1. деклінації субстантівів в русиньскім языку на матеріалї найстаршых русиньскых памяток.

Доц. Мґр. Івана Сливкова, ПгД. з Пряшівской універзіты, ФФ – Інштітуту середнёевропскых штудій приносить тему, звязану з десятым юбілеём літературных актівіт знамой сучасной русиньской авторкы. Тема з назвов К десятьрочу літератуной творчости Людмілы Шандаловой є біланціёв творчости авторкы і єй потенціалом до будучности.

Перша часть обсяглой штудії історіка доц. ПгДр. Володимира Фенича, к. н. з Ужгородьской народной універзіты, Факулты історії і меджінародных односин – Катедры модерной історії Україны і загранічных країн під назвов Гіадор Стрипскый (1875 – 1946): інтелектуална біоґрафія вызначного етноґрафа, лінґвісту, бібліоґрафа, історіка літературы і перекладателя представлює вызначну особность карпаторусиньского походжіня, котра є мало знама сучасникам. Другу часть будеме публіковати в наступнім чіслї зборника.

Другым новым автором, котрый публікує в зборнику по першыраз є проф. ПгДр. Петер Женюх, др. н. із Універзіты Коменского у Братїславі, ПФ – Інштітуту філолоґічных штудій і ёго штудія з назвов Културны і языково-історічны oколности взнику Керестурьского рукопису з років 1893 – 1901 є заміряна на аналізу церьковнославяньского языка на теріторії Войводины в Сербії, де жыють Русины, ґрекокатолици, што припутовали на тоты землї з областей Земпліна і Шаріша в половинї 18. стороча і ту петріфіковали свій народный язык (земпліньскый діалект з околіцї Требішова).

Десять років на русиньскій літературній сценї новодобой русиньской авторкы Людмілы Шандловой іншпіровало к аналітічній штудії єй зборника повідань про дїти молодшого школьского віку ай далшого автора. Тему Родинный світ і епічны годноты в книжцї Людмілы Шандаловой: Маме дома псика принїс до тогорочного зборника ПгДр. Михал Павліч, ПгД. з Пряшівской універзіты, Центра языків і култур народностных меншын – Інштітуту русиньского языка і културы. В штудії підкреслює главный замір авторкы, попри пестованю любви к материньскому языку, природї і звірятам – выховлёваня дїтины к одповідности через практічны скушености і пережываня, а не менторованём, приказами ці поучованём.

В зборнику даєме простор ай докторандам, котры рїшыли заміряти свою професіоналну карьєру на карпаторусиністіку. Таков є ай Мґр. Зінаіда Будінскі, інтерна докторандка Центра языків і култур народностных меншын – Інштітуту русиньского языка і културы, котра ся венує языку войводиньскых Русинів. Єй тема Капітолы з русиньской діалектолоґії представлює войводиньскый русиньскый язык (кодіфікованый на базї єдного діалекту), ёго хоснованя у Сербії і роздїлности од карпатьского русиньского языка на Словакії (кодіфікованого на базї выходных русиньскых діалектів) і подобности із западнов ґрупов русиньскых діалектів на Словакії на уровни порівнаня ґрафічной сістемы і фонетічно-фонолоґічной ровины. Хоць язык войводяньскых Русинів має западославяньску базу, авторка вказує на дакотры выходославяньскы елементы в їх языку.

Тогорочный зборник Studium Carpatho-Ruthenorum 2025 / Штудії з карпаторусиністікы 17 приносить окрем двох новых авторів іщі єдну новоту. 20. 10. 2025 быв підписаный контракт із сполочностёв Central and Eastern European Online Library GmbH із центром у Франкфуртї над Моганом в Нїмецьку, котрый уможнить приступ к обсягу нашого зборника по цїлім світї посередництвом інтернетовой адресы: https://www.ceeol.com/search/journal-detail?id=4450

ПгДр. Кветослава КОПОРОВА, ПгД., унів. доц. едіторка зборник