2. 5. 2025: Одышов до вічности наш сполупрацовник професор Тібор Міклош Поповіч
1. мaя 2025 смутна справа пришла з Будапешту – одышов до вічности наш приятель – професор Тібор Міклош Поповіч. Єден із знамых бадателїв проблемів економічной ґеоґрафії, історії народного господарьства Мадярьска, історії ґрекокатолицькой церькви Угорьска і історії Підкарпатя.
Він почас многых років робив у найпрeстіжнїшій навчалній інштітуції Мадярьска – Будапештьскій універзітї. Добры знаня многых европскых языків, научны досягнутя поставило го до ряду назнамішых науковцїв контіненту. Быв учасником і орґанізатором многых меджінародных форумів. Быв членом Мадярьского етноґрафічного общества, Мадярьского ґеоґрафічного общества, Мадярьского обществаа істориків.
Тібор Попович народився 5. мая 1938 р. в селї Горінчево на Підкарпатській Руси в родинї учителїв Тібора Поповича і Йоланы Касарды. Середню освіту здобыв у Хустї, Великій Біганї Береговського раёну, а наконець Берегові, де в 1955 р. закінчів Середню школу ч. 2. У 1956 роцї поступив на ґеоґрафічну факулту Московской універзіты М. Ломоносова, по закінчіню якой в 1961 р. му было дамо діплом шпеціалісты з економічной ґоґрафії. В 1965 роцї Поповіч вступив до ашпірантуры катедры економічной ґеоґрафії загранічных держав Ґеографічной факулты МДУ. По закінчіню асшірантуры обгаїв ашпірантьску роботу „Питання територіального розвитку харчової промисловості Угорщини" із здобутём наукового ступеня кандідата ґеоґрафічниых наук. Быв направленый на роботу в Ужгородьску державну універзіту. Але про нечленство в КПСС не доволили му обстати в конкуренції проти містным партійным орґанам здобыти місце на єдній з катедер. Очевісно, тота глубока травма і приспіла рішутостї молодого науковця, котрый выужыв можность переселити ся до Будапешту в 1969 роцї. Ту зачала ся кардінално нова етапа жывота молодого науковця. Він быв выыбраный на функцію научного сполупрацовника Інштітуту економікы потравиновой промысловости в Будапештї і од 1974-го року – адютанта катедры общой економічной ґеоґрафії факулты природознатескых наук Будапештьской універзіты Лоранда Етвеша, де він роби до 1991 року вєдно з основным дїятельством – паралерно з супроводителством мадярьскых і російскоязычных ґруп. У 1991-ім роцї по дворочнім навчаню звышіня кваліфікації, він здобыв діплом економінка з турістікы. Кедь ся в роцї 1991 став научным сполупрацовником і учітелём Акатемічного центра з навчанём централной і выходной Европы при катедрї екононічной історії Будапештьской економічной універзїты, Поповіч зміг придїляти веце увагы властній історічной науцї. Він в рамках такых дісціплін выступав з лекціями: Економічна і сполоченьска історія держв централной і выходной Евопы у 19.– 20. ст.
Од 1992-го року Тібор Поповіч актівно ся запоює до русиньского народного руху, кедь став научным експертом Общества Русинів Мадярьску. По принятю у 1993-їм роцї Закону про народностны меншыны Мадярьска, якый предпокладав створїня народносныма меншынами властных науковых установ, праві Поповіч став ініціатором створїня у Будапештї 1996 ро року (як директор) Русиньского наукочно-бадательского інштітуту.
Русинськый научно-бадательскый інштітут дїяв у такых напрямах: 1) історія, етноґрафія, демоґрафія, соціолоґія, політолоґія, ґеоґрафія, економіка; 2) язык, література, педаґоґіка; 3) народна архітектура; 4) народна музика, умелецьке і декоратівне уменя, култура. Беручі до увагы несістематічне фінанцованя, директор інштіту і ёго сполуробітници, неріднко робили у сполоченьскых функціях. У 2000-ім роцї інштітут дістав нову назву – Русиньскый бадательстцкый нінштіттут Мадярьска. Лем од 1996 до 2007 року інштітут на челї з Тібором Поповічом зреалізов 24 меджінародных русиністічных конфернцій. Так само, зачінаючі од року 2000 з ініціатівы Тібора Поповіч каждый рік орґанізовало ся научне чітаня на память вызначного угорьского ученого, історіка русиньского походжіню – акадеіка Анонія Годинкы (1864 – 1946). Кількость конференцій, конґресів, сімпозіумів, на якых взяв участь сам Т.-М. Поповічу, ся не дасть зраховати.
Паралелно з научныма занятями він николи не перестав анґажовати ся у сполоченьско-політічнім дїяльстві Русинів. Так, 1999 р. у многім завдяки снажіню Т.-М. Поповіча, в Мадярька была створена так звана Русиньака народна высша школа – вечурня навчална інштітуція про ліквідацію недостатків освіты мадярьскых Русинів середнёго і старшого поколінь.
У 2002 р. Т.-М. Поповіч став єдным із основателїв Русиньского культурного общества „Будитель". Окрем того, Т.-М. Попович тривалый час быв редактором журналу „Вседержавний Русинський вісник"
Вічная память! Блаженный покій!
