2. 7. 2022: Припоминаме сі недожыты 90-ы народенины писателя і новинаря МИКОЛЫ СКУБАНА

Миколай Скубан нар. ся 2. 7. 1932 у Коцурї втогдышнёй Югославії а умер 3. 9. 1. 1993 у Руськім Керестурї теперішнёй Сербії. Быв белетрістом, журналістом і аматерьскым герцём меджі войводиньскыма Русинами.

По скінчіню ґімназії у Руськім Керестурї і Вербасї робив журналістом у русиньскій редакції радіа м. Новый Сад (1950 – 1955), пізнїше – у новиньках „Руске слово‟.

Літературну карьєру зачав іщі як ґімназіста у Руськім Керестурї. У 1950-х і 1960-х роках М. Скубан пише римованы стихы в дусї соціалістічного реалізму, до 1970-х років переходить на неримовану поезію. Векша часть ёго поетічной творчости была під впливом сербского поета Йована Й. Змая. Скубан є автором збірок дїтьской поезії („Писнї за дзеци и о дзецох‟), 1965; „Добри тоти дзеци‟, 1985), а тыж поем у прозї про дорослых (книга „Кади идзе чловек‟, 1981). Написав тыж три томы прозы, з котрых найвекшый успіх мала збірка повідань „Стари ствари‟ (1976), у якых указав домашнїй стародавный жывот людей. М. Скубан перекладав із різных языків до языка войводиньскых Русинів, а ёго властны творы перекладали ся до сербско-хорватьского, україньского, словацького і іншых языків.

Література: Юлиян Тамаш, „Литературна творчосц Миколи Скубана‟, Шветлосц, ХІХ, 6 (Нови Сад, 1981), с. 617-621.

Здрой: Проф. Др. Александер ДУЛІЧЕНКО, др. н., „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, (Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 691), переклад із україньского языка: А. З.

 

Script logo