21. 10. 2025: Образы Михала Сірика вам вкажуть стародавный русиньскый світ

Словацькый народный музей – Музей русиньской културы одкрыв у четверь, 16-го октобра 2025-го року, нову выставу під назвов Михал Сірик – Образы. Тота выстава, котру мож буде вiдíти аж до 24-го новембра того року, є присвячена сторічніцí народжіня того вызначного русиньского інсітного маляря.

Кураторков выставы є Анна Симкова. Музею подарило ся позберати про тоту експозіцю образы од веце маїтелів, і навщівник так може вiдїти красный діапазон Сіриковой творчости. А хоць іде о інсітного маляря, треба повісти, же ёго образы суть в многых ґалеріях і збірках, выставльовав і в Музею модерного уменя Енді Варгола в Меджілабірцях, образы із тематіков транспортів Жыдів почас Другой світовой войны із Меджілаборець має у своїм депозітї Музей голокаусту в Ню Йорку.

На початку могли участны посмотрити собі документaрный філм о Михалови Сірикови, котрый у 2022-ім роцї зробила Яна Трущіньска і Владислав Сивый. Хоць Сірик уж втогды не жыв, вдяка архівным матеріалам із Словацького радія, мож у філмі чути ёго голос, мож спозати то, як думав сам художник.

У філмі выступав меджі іншыма і Михал Бицко, основатель Музея модерного уменя Енді Варгола в Меджілабірцях, музеёедуколоґ, вытварный теоретік, куратор, котрый бісїдовав о тім, як спознав ся із Михалом Сіриком і ёго творчостёв, але і о тім, як ся го намагав напрямити на то, жебы не копіровав даякы чуджі маніры, але жебы малёвав світ такый, як собі го памятать.

І справды, в образах Михала Сірика мож відїти стародавный русиньскый світ, мож відїти жыве село, мож відїти традіції, роботы, котры ся даколи робили, обрядовы звыкы при різных принагодах як крестины, церьковны свята і так далше. І то вшытко барз детайлно, аж бы мож повісти написане на полотнї, де кажда фіґурка, каждый штось робить, рушать ся, од найстаршого дїда аж по послїднёго дїтвака, котрого закомпоновав до свого образу. Просто жывот. Такый, якый він у споминах быв.

Выстава Михала Сірика вас просто перенесе до світа, котрый вже не єствує. До світа, котрый іщі може знаме із повіданя наш дїдів або баб, но котрый уж счезнув, і не верне ся. Образы Сірика суть якбы малёвана енціклопедія, з котрой мож чітати цїлый етноґрафічный нарис.

Як повів у споминанім документї Михал Бицко, Русины мають двох найвекшых інсітных малярів, Нікіфора – Епіфана Дровняка і Михала Сірика. Выстава в Музею русиньской културы в Пряшові лем потверджує Бицковы слова.

Вернісаж збогатила своїм співом Марька Мачошкова в супроводі акордеона а участным ся приговорив і сын Михала Сірика – Мірослав, вдяка котрого ініціатіві подарило ся зорґанізовати тоту выставу.

Михал Сірик

Михал Сірик (29. 8. 1925 – 15. 12. 2012) быв родаком із села Стерьківцї, днесь то часть села Чабалївцї, Меджілабірьского окресу. По войнї быв меджі тыма, котры оптовали до совєтьской Україны, жыв у селї Квасилів, Рівненьской области, пак переселив ся до Ужгорода. До родного краю вернув у 1966-ім роцї. Робив у різных робітницькых професіях.

Малёванём інтензівно занимав ся од 1983-го року, коли пішов на пензію. Брав участь на конкурзах, мав колектівны і авторьскы выставы, здобыв многы нагороды.

Сірик не перешов академічнов школов, але ёго світ є оріґіналный. Мав властный імаґінатівный штіл. Творчость Михала Сірика є характерістічным проявом цїнного автентічного уменя. Захоплює русиньскый світ, русиньску країну, Русинів. Вмер у Меджілабірцях.

Петро МЕДВІДЬ, ЛЕМ.фм, языкова і ґрафічна управа: АРК СР.