21. 3. 2025: Гелена ҐІЦОВА-МІЦОВЧІНОВА (10, стихы)
Гелена Ґіцова-Міцовчінова
Заслызена Україна (10)
Ці уж не є на тім світі
ниякой надії
же там ворог розпосылать
копы траґедії.
Краль на троні высніванім
слызы не утерать
бо сын його там на войні
од стріл не умерать.
Треба бы і йому з горя
голову схылити
може ся аж тоды буде
Отче наш молити.
Про богатство ся уж довго
нескротны гадають
а матери про смерть сына
слызочкы падають.
На зміріня недоступны
не подадуть рукы
бо там каждый є далеко
од божой наукы.
***
Ой ты грішна душо
сидиш як невиня
чекаш же уж скоро
буду вызволіня.
Не позераш крисо
там де людськы мукы
же каноном выламаны
тендерічны струкы.
Та не видиш же ся народ
уж у крови качать
ты призываш все до бою
міцнішого грача.
З-за границі уж на поміч прилетіли дроны
ты не видиш же у бункрі
мати слызы ронить.
Сидиш пане мудро думаш
але лем по темрі
може зато ся россівать
смерть по родній землі.
***
Чом ся качаш хижый звірю
по чуджій перині
же там кантриш хліб насущный
уж на Україні.
Ці не видиш там дітячу
свіжу кров в потоці
ці богатством засліпеный
не збачів слызы у оці?
Же молода удовіця
з жалю слызы ронить
бо єї милый страж у страху
де літають дроны.
А із милым соколятком
лем садочком бродить
бо писемко од милого
з фронту не приходить.
Згасни огні лиходію
де зеренце зріє
над країну заслызену
сонечко загріє.
***
Чом тобі чортино
у голові гучіть
ці ты уж потратив
од розума ключі?
Же ты не розумиш
што добре,што плане
ці забыв молитву
несытый погане.
Клич Господа з неба
што на розум треба
жебы уж выгасла
яскрава пагреба.
Не будете жыти
на тім світі вічні
бо блудите дражками
по темряві нічній.
Може на маєтку
з косов пані в робі
дикы звірі скачуть
уж по вашім гробі.
***
Там є дражка зарубана
до села і міста
де пілаты уж забыли
на Ісуса Хріста.
Там не збачіш хрістияна
што крачать до храму
кідь піраты посилнюють
Українську драму.
Же забыли там на пасху
посвятити дары
кідь порожністю дримають
славны катедралы.
Не слухате Божы слова
лем мудрого герця
не гледате Божу милость
до свойого серця.
Ці з вас дахто при молитві
вєдно рукы зложыв
просить мирных днів
уж скоро
там щастливо дожыв.
...
(З недавно выданой книжкы авторкы – Заслызена Україна)
