21. 5. 2016: Молодый сімдесятник – Штефан Сухый

Штефан Сухый, поет, педаґоґ і културный діятель в пряшівскім реґіонї, народив ся 24. мая 1946 в Нехваль Полянцї, Гуменьского окресу. Закінчів Універзіту П. Й. Шафаріка в Пряшові (1970), окрем іншого, почас двох десяріч учів україньскый язык на Середній промисловій школї стройницькій у Снинї.

 

Літературно ся зачав проявлёвати кінцём 60-ых і зачатком 70-ых років минулого стороча. Свою поезію друковав на самый перед по україньскы. Уж в тім часї патрив ід найвыразнїшым авторам передовшыткым своїма збірками „Гірська вишня“ (1982) і „Сонячна композиція“ (1987). Поезію Сухого перекладали ай до іншых языків – чеського, словацького, мадярьского...

 

Автор але не быв спокійный, бо ся му відїло, же ёго поезія не доходить ід тому чітателёви, котрому він хотїв быти найблизше. Не доходить „ід своїм“. Роздумовав, што зробити, абы чітатель з русиньского реґіону го як автора порозумів і прияв. І так зачав писати по свому – по русиньскы. Ёго першу збірку поезії в русиньскім языку выдала Русиньска оброда під назвов Русиньскый співник (1994). Поезія Сухого, так як ай поезія переважной бівшости русиньскых авторів  Пряшівского реґіону, то суть проблемы чоловіка і села, народности, языка, таксамо філозофічны роздумы над бытём в нелегкій сучасній добі, коли думаня над властным „ я“, властнов ідентічностёв, хоць не належать міджі першорядны вопросы екзістенції чоловіка, але без них бы тота екзістенція не была повніцїнна. Про ёго поезію є характерный філозофскый тон і сарказм. В дакотрых поезіях Сухого тыж можеме поважовати за автора-мінімалісту. Вывжываючі мінімум лексічных форм, ся му дарить выкреслити значно выразный образ, котрый ся легко усалашить в памяти чіателя і выкликує у нёго шырокоспектралны асоціації. Позад Русиньского співника выходять далшы збіркы поезії: Енді сідать на машыну вічности (1995), Аспірін (2006), Третє крыло (2014), збірка есеїв Міст над ріков часу (2009), поезії про дїти Азбукарня (2004), Слон на Кычарї (2007), Незабудка (2008), Азбукова мама (2010). Сухый є знамый ай як прозаїк. Ёго неповторным прозовым твором є гуморно-комічнa прозa Як Руснакы релаксують (1997).

 

Штефан Сухый быв за свої творы оцїненый міджінароднов Преміов Александра Духновіча за русиньску літературу (2000). Того року выходить ёго далшa збірка поезії про дїти: Плоды з осїннёй загороды. З віршами приправлёваной збіркы автор выграв минулорічный Літературный конкурз Марії Мальцовской. Будеме ся надїяти на далшы перлы з творчости найвыразнїшого автора міджі русиньскыма писателями на Словакії, до чого му жычіме много сил і ентузіазму.

 

Кветослава КOПОРОВА, председкыня Сполку русиньскых писателїв Словакії