25. 9. 2020: Штефан СМОЛЕЙ: Лакома Лишка (Байка)

Штефан СМОЛЕЙ

 

ЛАКОМА ЛИШКА

Лишка біжала

із лову,

несла собі

Курку

домів.

Мала

близко

за свою

капурку.

Ішла близко

коло воды,

тай собі

думала:

„Кідь я

перед

фрыштыком

ся

неумывала.

Так їсти,

а неумыта,

сі не посмакую.

А де моя гіґіена?

Што кедь

похворію.

Хто мі потім

домів буде

їсти доношати.

У моїй тяжкій

хворотї

мене

обходжати.‟

Пришла

на бережок

ярку,

до воды

смотріла.

Сама собі,

своїм очам

она не вірила.

В ярку в водї

Лишка із

Курков

перед нёв

стояла.

Із воды

на ню

з радостным

сміхом

позерала.

„Лишко чекай,

дам я тобі,

Курка буде

моя!

Де ты до

мого раёну

красти ся

вопхала.‟

Лишка довше

не думала,

Курку

зохабила,

за Курков

в водї

до ярку

скочіла.

Подумала:

„Мусю тебе

Поїмати,

а Курку

дістати,

хоць тя

цїле

дообіда

буду

наганяти.‟

Лишка

глядала,

плавала,

під воду

нуряла,

но Лишку

з великов

Курков

там не поїмала.

Скоро бы ся

сама в ярку,

в водї

затопила,

але Лишку

з Курков

в водї

ниґде

не відїла.

 

Вышла

із воды на

берег,

ледве дых

хапала,

доокола за

своёв

Курков

з страхом

позерала.

Ниґде єй там

Не відїла,

Курка ся

стратила.

Лакома Лишка

на фрыштык

воды ся

напила.

Лакомый

николи

не дойде

до неба.

Мать велё

своёго,

щі чудже

му треба.

(З приправлёваной книжкы І ТАКЕ СЯ (НЕ) СТАВАТЬ.)

Script logo