26. 2. 2021: Мілан ҐАЙ: Плавуть чорны хмары..., Забава (Стихы)

Мілан Ґай

Плaвуть чорны хмары...
          
Плывуть чорны хмары 
із гор на долину,
забыв уж я вера
на свою родину.

На свою родину,
на мамку і нянька,
кортры ня ховали
од малого Янка.

Всягды было слїдно 
мамкы моёй рукы,
тепеть плачу за нёв,
пережывам мукы.

Не барз слухав я їх 
уж од молодости,
у старобі плачу
і прошу милости.

Хочу я змірїня,
грызе ня сумлїня,
теперь хоч по роках
прошу одпущіня

Жебы одпустили
мі мою провину,
кедь я од них пішов,
охабив родину. 
    
Теперь у чуджинї
пережывам своє,
не мам ту близкого,
плаче серце моє.


Забава

Од Лабірця іде 
партїя велика,
даґде на забаву
 аж коло Свідника.

Выблыскане авто
выпросив Іванко,
жебы на забаву 
пожычав му нянько.

Зробив тогды нянько 
сынові по волї, 
бо  добрї керовав
уж у автошколї.

Хто іщі там іде? 
Звідує ся мама.
Янко, Душан, Петро 
і сусїды Яна.

Та то даяк велё
вас у автї буде,
ани уж про Бога
місце там не буде?

Лем штясливо ідьте
а восьте і Бога,
та де, ту не выйде,
мамко, ани нога?

Можеме го взяти,
але так до куфра,
кедь сїдала Яна 
із дверями бухла.
    
Подусь дакус авто
своёму нянькові,
укаж тївко піде
тот Реналтик новый?

Коло сто двацеткы
стали ся бояти,
і Янка із заду 
зачала крічати.

До густой гмлы з авта
лем світла світили,
а із швыдкой язды
вшыткы ся тїшыли.

Нараз у густїй гмлї
єлень перед нами,
Іван уж гамовав
очами, ногами.

Превеликый нараз
шмарив їх до поля,
де у дразї авта 
стояла тополя.

Ой, Господи Боже,
Ісусе наш мілый,
авто розтрепане,
але куфер цїлый.


(З приправлёваной книжкы Мілана Ґая – Правдива выповідь.)

Script logo