26. 9. 2019: 250 років од народжіня Михаіла Балудяньского
Михаіл БАЛУДЯНЬСКЫЙ (Михаилъ Анреевичъ, Balugyanszky Mihály) народив ся 26. септембра 1769 у Вышнїй Олшаві у втогдышнїм Угорьскім кралёвстві, теперь теріторія Словакії, умер 3. апріля 1847 в Санкт-Петербурґу у втогдышнїй Російскій імперії, днесь Російска федерація. Він быв російскым економом, педаґоґом і політічным діятелём карпаторусиньского походжіня.
По штудіях філозофії в академії в Кошіцях М. Балудяньскый штудовав право на універзітї у Віднї (доктор прав, 1797). На ёго світогляд мали вплив ідеї французского просвітительства і Французской револуції1789 р. У своїх професіоналных поглядах быв наслїдником анґліцького економа Адама Сміта. Брав участь в ілеґалній якобиньскій орґанізації в Угорьску – Общество слободы і рівности, але по одгалїню і заказаню орґанізації властями быв принученый одыйти з Будапештї (Буды). Потім учів право і 1802 р. став деканом правницькой факулты у выходноугорьскім містечку Надьварад (теперь Орадея в Румунії). Пізнїше на основі рекоментації родака-Русина Івана Орлая уряд царьской Росії познав М. Балудяньского на роботу в Російскій імперії. Зачав як професор політічной економії Санкт-Петербуґского педаґоґічного інштітуту (1804), по реформованю той освітнёй інштітуції на Санкт-Перебурґску універзіту М. Балудяньскый став єй першым ректором (1819). М. Балудяньскый давав многы пропозіції одностно реформованя російской фінанчной сістемы одповідно к теорії Адама Сміта. Підпорёвав ідею зрушіня підданства і тїсно сполупрацовав з Михаілом Спераньскым в ёго приправі нового кодексу законів Російской імперії. Приправив тыж першый навчалный проґрам в Росії про приправу судцїв і повнив дакілько діпломастічных місій. За тоты многы заслугы у Російскій імперії быв оцїненый дакількома імперьскыма орденами, названём потомственого дворяна (1837) і быв выменованый за сенатора (1840).
Попри прихылности М. Балудяньского до руху народного возроджіня різных словяньскых народів Австрійской імперії, він, на роздїл од іншых Русинів, што робили в тым часї в Російскій імперії, мав лем спорадічны контакты з отчізнов. Хоць М. Балудяньскый не зробив ниякый вклад до родной културы, ёго здобытя у сферї наукы, освіты і веджїня в Росії стали предметом гордости меджі Русинами. М. Балудяньскому присвячено дакілько научных бадань і ёго мено як приклад успішной карьєры часто ся споминають у найвешкых основных історіях русиньского народу.
Література:
А. Н. Фатѣвъ, Академическая и государственная дѣтельность Балудянскаго въ Россіи (Ужгород, 1931); Lajos Tardy, Balugyánszky Mihály (Budapest, 1954); Martin Fedor, „Michail Andrejevič Balugjanskij: príspevky k medzislovanským vzťahom v československých dejinách“, in Slovanské štúdie, Vol. III (Bratislava, 1960), s. 497-531; Евдокия М. Косачевская, Михаил Андреевич Балудянский и Петербургский университет первой четверти ХІХ века (Ленинград, 1971); Тамара Байцура, Закарпатоукраинская интелигенция в России в первой половине ХІХ века (Братислава – Пряшів, 1971).
Михаіл КАПРАЛЬ, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа, (Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, на с. 38-39), переклад і звыразнїня писма: А. З.
