27. 12. 2019: Штефан Смолей: Свадьбы 1. (Свадьбяны звыкы)

Штефан СМОЛЕЙ
СВАДЬБА 1.

Іщі перед Другов світовов войнов, але в дакотрых нашых селах і курто по войнї свадьба двох молодых льюдей была за три днї.
Самотна свадьба зачінала у молодого в недїлю перед вечером. Люди говорили, же будуть „Заграванкы.“ Із села насходили ся молоды дївкы і парібци а циґаньска музика зачінала грати. Грали в хыжі, але кедь было вонка тепло, могли грати в боїску. 
Почас той забавы свадьбяный староста мав повинность перевести акт, котрый не мав на зачатку свадьбы хыбити: „Послїднїй парібськый танець молодого.”
Староста на краю хыжы стояв із молодым. Перерушыв забавляня молодых людей. Музиканте перестали грати. Староста выголосив, же буде наслїдовати послїднїй парібськый танець молодого. В серединї хыжы дружбове просили дївкы і парібків зробити місто, де бы тот танець мав ся одбыти. Музиканты стали грати. Дївкы стояли доокола, а молодый мав із меджі них выбрати дївку, із котров свій послїднїй парібськый танець мав танцёвати. Было звыком, же молодый мав выбрати дївку, котра бывала в хыжі, котра стояла ниже молодого хыжы зато, жебы молодый в своїм далшім жывотї не жыв під приказами своёй жены. Молодый свій послїднїй парібськый танець із дївков танцёвав сам – мав соло. Остатнї дївкы і парібци стояли около і слїдовали ёго послїднїй парібськый танець а дівкы молодому заспівали.

ЗАГРАЙ МІ, ГУДАЧКУ
Заграй мі, гудачку 
Тот послїднїй танець, 
Мому парібчіню 
Днеська вечур конець. 
 
Василю, уж пришов 
Конець парібчіня, 
Танцям і співаню, 
Твому веселїню. 

Мусиш зохабити,
Вшыткого ся вздати, 
Кедь сі хочеш жену
На голову взяти. 

Жену на голову,
І старости велё,
Уж ті так не буде,
Як парібком было.

ДРУЖБА ЖЕ Я, ДРУЖБА
Дружба же я, дружба, 
Тяжка моя служба, 
Штири днї єм косив, 
За дружбу ся просив. 
Штири днї єм косив,
Пятый дрыва рїзав,
Жебы ня камарат
За дружбу закликав.

ОЖЕНИВ БЫ Я СЯ
Оженив бы я ся, 
Мам я на то волю, 
Але ґаздованя, 
Того я ся бою. 
Фраїрочко моя,
Десь така выросла?
Ці там додж не падав,
Ці вода высохла.
Ці ті отець, мати
Їсти не давали,
Чекали, жебы тя
Чім скорше оддали.

По довшім молодого танцю дружбове брали дївкы і дале танцёвали із молодым. По послїднїм парібскім танци молодого, забава продовжовала про вшыткых, даколи аж до другой годины по півночі, даколи і довше.
В понедільок у молодого продовжовала свадьба. По фрыштыку музиканте грали на дворї, жебы было чути на цїле село, же свадьба продовжує. 
Сокачкы в хыжі на шпаргетї варили, прыготовляли страву на гостину. Пришли дружбове, староста, сватове і свашкы. Дружбове помагали, што іщі требало приготовити. Приготовляли столы і лавкы і остатне, што іщі требало, жебы іщі дополудне могла ся одбыти гостина.
Свашкы зачінали вити „заставу‟, притім співали свої співанкы. 
Єден із сватів приготовив коло 1,5-метра довгу лїскову олуплену паліцю, на котру на тоншый конець свашкы привязовали уж скорше приготовлены парадны вышываны вшелиякы рушникы, неєднакой довжкы. Верьх рушників даколи завісили двоє, даколи і троє парадных ружавых хущат, даколи іщі припарадили парадныма папірёвыма ружами ці ружічками. 

ЗАСТАВО, ЗАСТАВО
Заставо, будеш нас
Всягды провадити,
Де нам із молодым
Треба походити.
Про нёго привести
Ёго жену домів,
Няй в щастю прожыють
Вєдно до сто років.

Як застава была готова, свашкы поставали доокола, дві заставу тримали в руках і зо заставов стали танцёвати карічку, но а музиканте їм грали до танця.
Заставу всягди носив заставник, із заставов у руцї ходив впередї свадьбяного допроводу. Не смів єй ниґде положыти і од нёй одыйти зато, же дакотры парібци бы заставу украли а заставник бы мусив за заставу заплатити. Даколи вымінити за фляшку палїнки.
Застава была оздобов свадьбяного допроводу.
Свашкы почас роботы із заставов співали велё вшелиякых співанок. 

СВАШКА ЖЕ Я, СВАШКА
Свашка же я свашка,
Премілена свашка, 
Кебы мі стояла 
Під бородов фляшка. 
Під бородов фляшка, 
Коло фляшкы пиво, 
Так бы ся сващіти 
Каждый день хотїло. 
Свашка же я свашка, 
Лем бы мі сващіти, 
Робити не треба, 
Дають їсти, пити. 

А СВАШКА Я, СВАШКА
А свашка я, свашка,
Уж єм досващіла,
Як ся скончіть свадьба,
Што буду робила.
Ани мі не шыти,
Ани мі не прясти,
Бо-м ся научіла
З кабатами трясти.
А свашка я, свашка,
На цїлім весілю,
Дайте мі палїнкы,
Та вас повеселю.

Із меджі жен і дівок, котры слїдовали свашкы при їх роботї зо заставов, даколи было чути заспіваты і таку співанку.

АНДРІЁВЫ СВАШКЫ
Андріёвы свашкы 
Такы неєднакы,
Єдны пелехаты,
А другы зубаты.
Із пелехатыма
Цівкы вымітати,
А зо зубатыма
Корыта шкребати.
Добрї бы з них было
Страшків наробити,
Жебы звірї з лїса
Бояли ся выйти.

Як застава была готова, вывита свашкам, сватам, дружбам і остатнїм, котры того обряду ся зучастнили, чопнарь дав выпити палїнкы а сокачкы понукли закусити. Їли, пили, танцёвали, співали і чекали, коли зачне выбераня за молодов.