28. 2. 2025: Змаганя в достойности

Наш прапор шмарили на землю.

Майже єм ся розплакав як дїтина, кедь єм відїв тот величезный акт вдячности, котрый приготовила 26-го фебруара 2025-го року Закарпатьска Областна воєньска адміністрація. Але кедь єм собі спомянув, яка то пакость односно Русинів, аж втогды реално плакати треба было.

Голова адміністрації, Мірослав Білецькый, 26-го фебруара написав на своїй сторінцї на сітї Facebook, же на будову Закарпатьской Областной воєньской адміністрації в Ужгородї вывісили прапор кримскых Татарів.

Як Білецькый інформовав, то знак великой „пошаны і вдячности тісячам людей, якы того дня єденадцять років тому у Сімферополі вышли на мітінґ, жебы выголосили: Крим – то Україна“. Як далше пояснив, тоты люде выступили втогды проти несправедливости, окупантьскых замірів Росії і проб зламати Україну.

Нїт, нич бы на тім не было, кебы такым способом была высловлена вдяка, выражена пошана тым, котры втогды хотїли уратовати Крим перед російсков анексіёв. То цалком зрозуміле ґесто. Навеце, кедь днесь видиме, де тото, што почало у 2014-ім роцї, наконець довело цїлу країну, в котрій днесь уж майже три рокы іде война.

Предсі лем, не одпущу собі дакус тото цїле скоментовати. Бо на цїлім тім дїлї ня мерзить, же прапор народа, котрый із Підкарпатём історічно ниґда нич не мав, обертам увагу, же не прапор Автономной републікы Крим – офіціалной теріторії Україны, але прапор кримскых Татарів, може вісити на будові адміністрації. Але прапор корінного народа днешнёй Закарпатьской области Україны – то штось, на што треба кликати СБУ.

Припомяньме собі пару „милых“ припадів, што ся дїяло, кедь ся десь появив наш прапор. На порталах україньскых медій того мож найти много написаного о „прапорі сепаратістів“, але припомяньме собі три конкретны припады.

Кедь послїднїй день 2016-го року русиньскый актівіста, так о нїм радо пишуть, за моїм поглядом головно добрый перформер – Іван Данацько, завісив перед тоту саму будову, не на будову, перед будову наш флаґ, рішыла то СБУ як сепаратізм, а екстремісты з Карпатьской Січі прапор зняли і шмарили на землю, де собі го фотили.

Уж ани не хочу споминати, кедь наш флаґ палили на землї, а участный того быв і піддіакон попередника днешнёй Православной церькви Україны.

Кедь пак в януарї 2017-го року появив ся наш флаґ намалёваный на мурї коло школы в Хустї, знова были повны медії „сепаратізму“, „кремлівско-русиньского“ прапору, і так подобно.

Кедь в децембрї 2022-го року Служба безпекы Україны робила разію в Православнім Хресто-Воздвиженьскім соборї в Ужгородї, котрого настоятелём є отець Димитрій Сидор, знова о нашім прапорї, котрый у Сидора нашли, писали як о прапорї „так званой адміністратівно-теріторіалной єдиніці Републіка Підкарпатьска Русь.“ І мало то служыти на діскредітацію Сидора, Україньской православной церькви, як доказ їх колаборації з Росіёв.

Жебы уточнити. Флаґ кримскых Татарів быв приятый ІІ. Курултаём кримскотатарьского народа (народным згромаждїнём) у 1991-ім роцї. Наш прапор быв приятый Світовым конґресом Русинів – нашым верьховным орґаном, якый можеме в рамках своїх можливостей мати, у 2007-ім роцї. Єден і другый прапор є прапором народа.

Покля єден може вісити на будові адміністрації в Ужгородї, з другого ся робить сімбол сепаратізму, колаборації з Росіёв, і так подобно, хоць Світовый конґрес Русинів Росію ани не має в членьскых державах, а верзія нашого флаґу выходить із пропозіцій нашого ученого, підкарпатьского Русина – Михаіла Алмашія.

То траґікомічне, же флаґ народа, якый історічно нич не мав із Підкарпатём, днесь може вісити, але флаґ корінного народа – Русинів, є дашто, што мусить все рїшыти СБУ. Вызерать то так, же кебы робило ся змаганя в достойности народів, кримскы Татары мають на верьх в Закарпатьскій области Україны в порівнаню з домашніма Русинами.

То подля них мусить досправды прийти якась ґеополітічна катастрофа до того краю, жебы нас цїнили? Вояци русиньского походжіня на фронтї – то мало?

Петро МЕДВІДЬ. Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Языкова і ґрафічна управа: АРК СР