29. 1. 2020: 90 років од народжіня Андрія Шлепецького

Андрій Шлепецькый (Andrej Šlepecký) нар. ся у Вельких Буковцях, у втогдышнїй Чехословакії, теперь на теріторії Словакії, умер 28. 1. 1993 у Пряшові на Словакії. Він быв історік літературы і педаґоґ в Пряшівскій области.

А. Шлепецькый учів ся в ґімназіях у Празї і Гуменнім (1951) і на Універзітї Карловій у Празї (1951 – 1956). Потім учів російску літературу на Універзітї П. Й. Шафарика з центром у Кошіцях (1958 – 1992), здобыв тітул доцента (1964) і став кандідатом наук (1968). Публіковав роботы про народне возроджіня карпатьскых Русинів у 19 ст., в тім чіслї і серію біоґрафій народных будителїв („Закарпатські будителі та наша сучасність“, 1957), а дакілько статей о Александрови Павловічови, в т. ч. велику  біоґрафію (1982) і антолоґію того писателя („Избранные произведения“, 1955), яку зоставив із своїм стрыком Іваном Шлепецькым. А. Шлепецькый глядав рукописы, звязаны з карпатьскыма Русинами, в різных архівах по цїлії Чехословакії, выслїдком чого став опис фондів бывшого Ґрекокатолицького єпархіалного архіву в Пряшові (1984) і публікація матеріалів з архіву Івана Капішовского, єпіскопа Андрія Бачіньского, Александра Павловіча, Євґена Фенцика і іншых.

А. Шлепецькый не прияв ясну позівії штодо народного вопросу і представлёвав  русиньске народне возроджіня даколи в рамках російской културы, а даколи у рамках україньской. Быв єдным із мала науковцїв-бадателїв у Чехословакії, хто в часї соціалізму публіковав ся в США, главно в новинках і алманахах Лемко-Союзу в США і Канадї.

 

Література: Юрій Бача, „За Аандрієм Шлепецьким“, Дружно вперед, XLII, 3 (Пряшів, 1993), с. 9; Тамара Байцура, „Пам яті колеги“, Дукля, XLII, (Пряшів, 1994), с. 72-74.

Павел Роберт МАҐОЧІЙ, „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів“ зоставителїв П. Р. Маґочія і Івана Попа, Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010, с. 819, переклад з україньского до русиньского языка і звыразнїня писма: А. З.