29. 10. 2017: 44. научный семінар карпаторусиністікы

  • Мґр Петро Савчак, ПгД.,із Катедры практічной і сістематічной теолоґії Православной богословской факулты Пряшівской універзіты в Пряшові.

    Мґр Петро Савчак, ПгД.,із Катедры практічной і сістематічной теолоґії Православной богословской факулты Пряшівской універзіты в Пряшові.

„Слава Ісусу Хрісту!“ – тыма словами привітала о. ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД., участників 44. научного семінара карпаторусиністікы, якый ся одбыв  25. октобра 2017 в засїдалнї Consilium maius Пряшівской універзіты в Пряшові. Семінары уж девятый рік орґанізує Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові. З лекціов на тему: Православны Русины на Словакії і вопрос їх богослужобного языка (погляды, вызвы, прямованя) выступив Мґр. Петро Савчак, ПгД., з Катедры практічной і сістематічной теолоґії Православной богословской факулты Пряшівской універзіты в Пряшові.

 

Як є традіціёв на семінарах, Др. Копорова на зачаток представила выступаючого і ёго професіоналну орьєнтацію: Мґр. Петро Савчак, ПгД., є одборным асістентом на Православній богословскій факултї Пряшівской уніврзіты і заєдно уже сімнадцятый рік практізує свою душпастырьску місію як православный священик в селах Варадка, Вышня і Нижня Поляна. Суть то села окресу Свідник, котры суть компактно зеселены русиньскым жытельством.

Так до центра позорности ся дістала довго діскутована тема – вопрос можности вжываня русиньского языка як літурґічного про православных віруючіх. Мґр. Петро Савчак, ПгД., як довгорічный священик, одправляючій Службы божы міджі русиньскым жытельством приближыв свій погляд і даякы властны скушености з назеранём православных віруючіх на вжываня свого материньского языка в церьквах при богослужбах. Думать собі, же православны вірници не чують аж таку потребу рїшати вопрос хоснованя свого материньского языка в церькви і ініціатіва з боку священиків бы лем розбила єдноту православных вірників. Подля ёго слов ани представителї православной церькви не мають таку внутрішню потребу вжываня русиньского языка в літурґії, як то мож довгы рокы слїдовати з боку русиньскых ґрекокатолицькых священиків, котры відять вжываня перекладів до русиньского языка як обрану проти словакізації нелем обрядів, але ай словакізації русиньского жытельства. Як сконштатовав о. Петро Савчак, в православній церькви є єдиным літурґічным языком церьковнославяньскый, котрый собі хотять і надале заховати як єдиный язык, в якім ся служать літурґії. Як дале отець Петро Савчак повів: Православны священици ся не сперають пригваряти ся своїм вірникам русиньской народности їх материньскым языком в церьквах при богослужінях. Ани церьковна верьхность їм не бранить хосновати єствуючі переклады богослужобных книг до русиньского языка. 

Но в їх розуміню, пригваряти ся у проповідях своїм вірникам-Русинам треба в їх діалектї, бо тот є про них найблизшый. Але котрый православный священик знає вшыткы русиньскы діалекты? А кідь їх не знає, та зволить словацькый язык, або дакотрый словацькый діалект?

Треба, ці не треба хосновати переклады богослужобных текстів до русиньского языка? На тот вопрос ся вела богата і бурлива діскусія. Діскусія о тім, жебы нелем ґрекокатолицькы, но і православны віруючі мали можность чути выклад Божого слова в церькви у своїм материньскім языку, языку котрому найлїпше розуміють. В діскусії выступив Мґр. Петро Медвідь з конштатованём, же переклады богослужобных текстів уже дакілько років хоснують православны священици на другім боцї граніцї – в Польщі, міджі Русинами/Лемками.

 

Отець Савчак припустив, же представителї православной церькви суть отворены далшым діскусіям з представителями ґрекокатолицькой церькви, в котрій русиньскый язык мать статус літурґічного языка.

 

Але ці принесуть такы діскусії даякый выслїдок? А з кым властно треба діскутовати? З представниками ґрекокатолицькой церькви, або із священиками, котры довгы рокы робили на перекладах? Єднотность обидвох „таборів“ – і православных, і ґрекокатолицькых священиків (походжінём Русинів) є в тім, же треба вести богослужбы в церьковнославяньскім языку. Але як одправляти вінчанкы, погробы... Якым языком ся пригваряти вірникам у проповідях? „Drahí veriaci? Vážení snúbenci?“ Або як? ЮДр. Петро Крайняк, довгорічный русиньскый актівіста в тім мать ясно: По русиньскы, як інакше!

 

Дозволиме сі твердити, же позіція православных священиків на тот вопрос є іщі все, так як перед двадцятьпятёма роками, в зачатках народного возроджіня Русинів  – неясна. Як сконштатовав о. Савчак, про них є першорядна духовна служба народу, а не народнобудительскы амбіції...  Але ці священици в минулости не были заєдно ай будителями свого народа? Духновіч, Павловіч.... є то в днешнїй модерній добі ґлобалізації актуалне посланя новодобого священика?

 

Наконець Др. Копорова, котра вела семінар, подяковала о. Петрови Савчакови, же прияв позваня і підкреслила факт, же то быв першый православный священик і заєдно научный працовник, занимаючій ся історіёв православной церькви, выступаючій на семінару карпаторусиністікы. Мґр. Петро Савчак, ПгД., таксамо веде лекції і семінары як высокошкольскый педаґоґ на Православній богословскій факултї. То значіть, же є то чоловік, котрый ся сам актівно подїлять на приправі до пасторачной практікы будучіх православных священиків. На вопрос, ці не было бы хосенне, в рамках  той приправы учіти богословцїв ай материньскый язык великой части своїх будучіх вірників- Русинів, дістали сьме одповідь: Кідь богословцї проявлять інтерес о навчаня русиньского языка, мож о тім діскутовати....

 

Інтересовали сьме ся ай о выдаваня часописів православной церькви – якым языком бы мали перспектівно выходити? Яков ґрафічнов сістемов? Латиньсков, азбучнов? Ай там є сітуація неясна. Церьковнославяньскый язык, котрый православна церьков преферує предці хоснує азбуку. Тогды як ся пригваряти православным вірникам в друкованых медіях православной церькви? По церьковнославяньскы? По русиньскы? По словацькы?

Ай то суть вопросы, на котры будуть нучены представителї православной церькви одповісти як собі, так ай своїм вірникам.

 

Далшый семінар карпаторусиністікы ся одбуде 22. новембра 2017 і буде знову належати церьковній сферї. Выступить на нїм ТгЛіц. Михал Ґлеваняк з темов Книжніця ґрекокатолицькой єпархії у Пряшові (1819) як сполочный проєкт пряшівского єпіскопа Ґриґорія Тарковіча (17451841) і угорьского філантропа Яна Бабтісту Ковача (1764-1834). Тїшиме ся на Вашу участь і діскусію.

 

Мґр. Miхала Голубкова, інтерна докторандка ІРЯК ПУ

 

Script logo