3. 10. 2018: 80-річя ґеоґрафа, педаґоґа, русиньского актівісты Тібора Міклоша Поповіча

З Тібором Міклошом Поповічом єм ся першый раз стрїтив у 1966 роцї в Москві, де єм в тім часї быв штудентом Факулты історії Московской державной універзіты М. В. Ломоносова зо шпеціалізаціёв етноґрафія. А він быв у ашпірантурї Факулты ґеоґрафії той істой універзіты. Так зачало наше приятельство, бо сьме встановили, же маме много сполочных інтересів, главно у вопросах о ґенезы славянства і ёго історії. Мене дуже інтересовала етноґрафія Підкарпатя, де народив ся Т. М. Поповіч. Много раз єм ся го просив о самобытности того унікатного реґіону централной Европы.

Тібор Міклош Поповіч называв Підкарпатя перлов централой Европы. Він быв залюбленый до того краю, якый подля нёго  представляв  неповторный комплекс природных, економічных, сполоченьскых і соціалных факторів. Будучі штудентом, пізнїше ашпірантом споминаного інштітуту ґеоґрафії, Т. М. Поповіч много што ся научів о ґеоґрафічнім положіню і ґеополітіцї од свого ментора-учітеля, ведучого ёго діпломовой роботы і кандідатьской дізертації проф. Іссака Мойсеёвіча Маєргойза, котрый быв найзнамішым у бывшім Совєтьскім союзї одборником в тых аспектах ґеоґрафії.

Жывот Т. М. Поповіча складав ся так, же він быв на 4 контінентах, в многых державах світа. То му дало можность порівнати перевагу ґеоґрафічного і ґеополітічного поставлїня Підкарпатя  од многых іншых реґіонів Европы і світа. На основі того він у дакотрых своїх публікаціях подробно указав унікатность ґеоґрафічного і ґеополітічного поставлїня Підкарпатя у централній Европі, в тім чіслї такых ёго знаків, як приязны природны подмінкы на южных схылах Карпат. Ту ся мать на думцї то, же Підкарпатя і фізікално-ґеоґрафічны аспекты розвитку реґіону (рельєф, ґеоморфолоґія, земне богатство, гідролоґія, термалны і мінералны воды), кліматолоґія (притомность даякых елементів середземноморьского субропічного клімату на Виноградовщінї), земля, ботанічна ґеоґрафія (найвекшый масів буковых лїсів в Европі), зооґеоґрафія ітд. одрізняють в немалій мірї тот реґіон од іншых раёнів централной Европы. Інтересно тыж, же на Підкарпатю находить ся ґеоґрафічный центер Европы (при селї Дїлово-Требушаны на юг од Рахова). І ту по главнім карпатьскім хрептї є граніця меджі централнов і выходнов Европов. Підкарпатя находить ся на стрїчі граніць дакількох держав і в зонї різных народів і етнік, што  почас многых сторіч приспіло к етнічному перемішованю народів (етнік), выслїдком чого  ту, вызерать так, є найвеце красных жен у централній Европі.

Тібор Міклош Поповіч о своїм етнічнім походжіню говорить так: „Я єм тіпічным продуктом перемішованя різных народів (етнік) у карпатьско-дунайскім ареалї, бо маю мадярьскы, русиньскы, сербскы, хорватьскы, таліяньскы корїня, а в релеґійнім аспектї я мам православне, ґрекокатолицьке і рімокатольцьке корїня.‟ Тот факт, же він має дакілько етнічных народностных і реліґійных корїнїв, высвітлює ёго толарентность в етнічно-реліґійных вопросах. Націоналістічно-шовістічна менталность про нёго є чуджа і непритяжлива.

Т. М. Поповіч народив ся 5. мая 1938 у Горінчові коло Хуста на Підкарпатьскій Руси як чехословацькый обчан. Ёго отець быв там директором а мати Ёлана Касарда учітельков русиньской основной школы. Т. М. Поповіч  дуже любив свою матірь і, подля ёго слов, она грала в ёго жывотї вырїшалну роль, в тім чіслї і у формованю ёго світогляду. По скінчіню Ужгородьской учітельской семінарії ёго мати учітелёвала в русиньскых основных школах Підкарпатьской Руси, а то в селах Нове Давидково, Требушаны, Горінчово, в містї Хуст ітд. По другій світовій войнї была  учітельков початковых класїв мадярьскых основных школ в селї Велика Бігань і в містї Берегово аж до одходу на пензію в 1967 роцї.

Дїдо Т. М. Поповіча по матерї, Андрій Касарда, народив ся в селї Малый Березный, у жупі Унґ. Предок ёго походив з острова Сардінія і быв Таліяном і сердцём рімокатолик (так в Малім Березнім выникло призвіско Касарда).  Выховали го ґрекокатолиць-василіане  і так пізнїше став ґрекокатолицькым учітелём-дяком, оженив ся з Мадярков рімокатолицькой віры, Вікторіёв Водас. Такым способом по матерї Т. М. Поповіч має таліяньске, мадярьске і русиньске корїня, а в реліґійнім аспектї має рімокатолицьке і ґрекокатолицьке корїня. Отець Т. М. Поповіча, Тібор Поповіч, нарив ся у селї Богдан, у жупі Мараморош. Учів ся у ґімназії в містї Берегово, потім став штудентом Універзіты Карловой у Празї. Зом зачатку быв учітелём русиньской основной школї в селї Требушаны, пізнїше у такій школї в селї Горінчово, містї Хуст на Підкарпатю. Скінчів і штудії мадярьского языка і літературї у Педаґоґічнім інштітутї в містї Сеґед в Мадярьску і учів у сімрічных школах із мадярьскым языком навчаня. Дїдо Т. М. Поповіча по отцёви, Іван Поповіч, народив ся в селї Гудя, у жупі Уґоча. Предкы ёго дїда у містї Цетінє і Котор, у Чорній горї, были чорногорьской православной віры. Мали дворяньске корїня з єдного із найзнамішых чорногорьскых родів Поповічів. Предок Т. М. Поповіча жыв у жупі Мараморош, у Підкарпатьскій Руси, ёго потомкы мали змішаны свадбы з Мадярами і Русинами. У походжіню Тібора Міклоша Поповіча бы мож было написати самостану статю, яка бы указала періпетій походжіня і жывота предків Тібора Міклоша Поповіча, але то не є ціль нашой статї. Треба на кінцю о родї Т. М. Поповічів повісти, же він має чорногорьско-серьбске, русиньске, мадярьске і хорватьске корїня, а в аспектї реліґійнім православне і рімокатолицьке корїня.

По народжіню Тібора Міклоша Поповіча ёго родина 1938 року перешла жыти з Горінчова до міста Хуст, де і він у 1945 роцї скінчів першу класу в русиньскій основній школї, тот клас потім мусив повторяти в основній школї з україньскым языком навчаня, у такім тіпі школы скінчів другый клас, потім третїй в ОШ з мадярьскым языком навчаня. У 1948 роцї родина перешла жыти до міста Берегово, де Т. М. Поповіч  став учнём четвертой класы ОШ з російскым языком навчаня. Тоту школу він скінчів у 1955 роцї.

Од 1956 до 1961 року наш юбілант быв штудентом Факулты ґеоґрафії у найпрестіжнїшій у бывшім Совєтьскім союзї Московскій державній універзітї М. В. Ломоносова, де слухав лекції науковцїв –  ґеоґрафів, економів, історіків і етноґрафів. Єдным із ёго облюбленых учітелїв-ґеоґрафів быв проф. В. А. Анучін, к. н., автор знамых публікацій „Закарпатська область‟ (Москва, 1947) і „Географія Радянського Закарпаття‟ (Москва, 1956). В московскій універзїтї Т. М. Поповіч здобыв діплом економа, шпеціаліста-ґеоґрафа і учітеля ґеоґрафії пюро середнї школы.

Од 1961 до 1965 року Т. М. Поповіч робив як допроводник-перекладатель Чопского оддїлїня Всесоюзного акціонарьско общества „Інтурист‟. Почас того періоду быв у вшыткых союзных републіках (окрем Кірґізії) бывшого Совєтьского союзу і в многых раёнах Сибіру. Тота робота у значній мірї збогатила ёго ґеоґрафічный, історічныы і етноґрафічный обзор.  Почас тых турістічных дорог серёзно приправлёвав ся к інтерній ашпірантурї, надвязав научны контакты з цїлым рядом знамых науковців у сферах ґеоґрафії, економікы, історії і етноґрафії в републіках бывшого Совєтьского союзу.

Од 1965 до 1968 року Т. М. Поповіч быв у інтерній ашпірантурї катедры економічной ґеоґрафії загранічных соціалістічных держав Факулты ґеоґрафії Московской державной універзіты М. В. Ломоносова. Ведучім той катедры бав академік О. Т. Богомолов, якый єдночасно быв директором Інштітуту економікы світовой соціалістічной сістемы Академії наук Совєтьского союзу. Ведучім кандідатьской дізертації Т. М. Поповіча під назвов „Географія харчовой промисловости Угорщини‟ быв єден із найзнамішых економічных ґеоґрафів московской універзіты, меджінародно узнаваный науковець, доктор ґеоґрафічных наук, проф. І. М. Маєргойз. Од септембра 1966 до септембра 1967 у рамках ашпірантуры Т. М. Поповіч быв на научнім стажі в Мадярьску, де здобыв матеріал про свою кандідатьску дізертацію. Кедь ся вернув з Мадярьска, так скінчів роботу при писаню дізертачной роботы і приправив ю к обгаёбі про ступень кандідата ґеоґрафічных наук. Опубліковав дакілько статей з той темы дізертації.

По скінчіню інтерной ашпіратурї Т. М. Поповіч быв направленый на роботу на „Загальнонауковий факультет Ужгородського державного університету‟, де была вольна функція учітеля ґеоґрафії. Декан і дакотры ведучі професоры ґеоґрафічного інштітуту московской універзіты надіяли ся, же Т. М. Поповіч в будучному быде здатный взяти участь в орґанізованї самостатной ґеоґрафічной факулты в рамках ужгородьской універзіты. Але тогдышнї ведучі ужгородьской універзіты (ректор Д. Чепур, проректор В. Лакіза, декан О,. Мешко) незаконно дали на тоту функцію жену єдного з челных робітників Закарпатьского областного выбору Комуністічной партії Україны (КПУ), котра подля шпеціалізації докінця ани не была ґеоґрафом. Т. М. Поповіч пробовав здобыти справедливость у тім вопросї у даній партійній інштітуції, докіця у Централнім выборї КПУ і в Міністерстві высшой і середнёй шпеціоналной освіты   у Києві, але вшыткы ёго пробы были марны. Він не міг потім найти роботу на Підкарпатю як ґеоґраф, ани як економ. Як патріот родного краю, хотїв жыти лем на Підкарпатю і не хотїв перейть робити до до другого, чуджого про нёго реґіёну бывшого Совєтьского союзу. В тім часї з Мадярьска, конкретно з Інштітуту потравинарьского промыслу в Будапештї, Тібор Міклош Поповіч дістав пропозіцію робити там  як научный сполупрацовник.

Реаґуючі на тоту пропозіцію, він вырїшыв перейти жыти до Мадярьска, а то тым веце, же він не відїв далшу перспектіву своёй карьєры у бывшім Совятьскім союзї. Поволїня на переход бываня він дістав в авґустї 1969 року. Іщі перед тым але обгаїв дізертацію на ступень кандідата ґеоґрафічных наук.

Тібор Міклош Поповіч прийшов до Мадярьска 25. септембра 1969 року і потім зачав кардінално новый період у ёго жывотї. Уж у новембрї того року став научным сполупрацовником Інштітуту економікы потравинарьского промыслу в Будапештї, котрый быв єден з найперспектівнїшых інштітуцій того тіпу в бывшых соціалістічных державах. Дїло в тім, же в тім часї сільске господарьство і потравинарьскый промысел Мадярьска были, може, найрозвинутїшы спомеджі бывшых соціалістічных штатів світа. В тім інштітутї Т. М. Поповіч занимав ся вопросами теріторіалного розвтку потравинарьского промыслу Мадярьска. Взяв участь у проєктованї цїлого ряду фірем той области, в тім чіслї Боршодьского пивоварного заводу в Хернаднейметї-Беч, фабрикы на выробу олія в Хернаднейметї-Беч, фабрикы глубоко зморожованя в Залаегерсезї, цукровару в Кабі і фабрикы на спрацованя хыду в Кішвардї. Почас роботы в інштітутї вышло 6 публікацій, автором якых быв він сам і ёго сполуавторы. Роблячі в інштітутї од 1969 до 1974 року Т. М. Поповіч дакілько раз брав участь у роботї сталых комісій Рады взаємной помочі бывшых соціалістічных держав і на научных конференціюх, што ся одбыли у Москві, Варшаві, Букурештї і Будапештї.

Єдночасно з основнов роботов в інштітутї він вів шпеціалный курз під назвов Ґеоґрафічны аспекты потравинарьского господарства Мадярьска про штудентів катедры общой економічной ґеоґрафії Будапештьской універзіты Лоранда Етвеша.

Мати і нянько Т. М. Поповіча свого часу желали собі, жебы їх сын даколи став учітелём пражской ці будапештьской універзіты. Тото їх желаня ся сповнило 1. марца 1974, коли він став по успіху в конкурзї одборным асістентом катедры общой економічной ґеоґрафії Природознательской факулты престижной у цїлім світї  Будапештьской універзіты Лоранда Етвеша. Наш юбілант робив на тій катедрї 17 років, точно до 1991 року. Учів такы основны предметы, як Обща економічна ґеоґрафія світового господарства і Економічна ґеоґрафія Мадярьска, як і у шпеціалных курзах Вертікалны ціклы потравинарьского промыслу і Економіка світового океану. За тых 17 років быв участником 30-ёх научных конференцій у Мадярьску, 11-ёх за граніцямл, на якых 21- раз выступав з рефератами. Векшына тых конференцій мала меджінародный характер і одбывала ся за граніцями Мадярьска.

В 1976 роцї прияв участь у роботї Світового конґресу Меджінародного ґеоґрафічного союзу в Москві. Од 1977 року Т. М. Поповіч быв 12 раз участником серії конференцій універзітных ґеоґрафів бывшых соціалістічных держав, котры ся одбыли в бывшім Совєтьскім союзї, Чехословакії, Польщі, Нїмецькій демократічній републіцї, Булгарії і Мадярьску. На тых конференціях 9 раз выступив із рефератом. Окрем того, Т. М. Поповіч у Лодзькій універзітї в Польщі прочітав реферат о ґеоґрафії текстілного промыслу Мадярьска в 1981 роцї, а тыж двараз выступав з лекціями о ґеоґрафії міст Мадярьска у 1981 і 1986 роцї. В Чехословакії, на Універзіті Коменьского у Братїславі, в 1980 роцї прочітав реферат о ґеоґрафії потравинарьского промыслу Мадярьска, а в роцї 1987 в містї Лібліце мав реферат о ґеоґрафії текстілного промыслу Мадярьска на коференції, котру орґанізовала катедра економічной ґеоґрафії Універзіты Карловой у Празї.

У тогдышнїй Югославії Т. М. Поповіч трираз прочітав лекції на сполочных хорватьско-мадярьскых колоквіумах у Хорватії: в 1983 роцї в містї Копривніцї, в 1986 роцї в містї Малый Лошинь на острові Лошинь, в 1990 роцї в містї Гвар на острові Гвар. У Боснї-Герцеґовинї в Сараєвскій універзітї він выступив із рефератом о ґеоґрафії промыслу в Мадярьску. В Белеґрадї выступив у роцї 1990 на Інштітутї меджінародной політікы держав із лекціёв під назвов Роль рікы Дунай в економічнім жывотї Мадярьска.

В рамках меджінародной сполупраці меджі Мадярьском і Хорватіёв Т. М. Поповіч в 1982 роцї быв на 10-місячнім научнім стажі в Інштітутї ґеоґрафії Загебской універзіты в Хорватії. Там він штудовав аґрарно-промысловы комбінаты, турістіку і морьске господарьско Хорватії. Почас того стажу Т. М. Поповіч навщівив цїлу Хорватію, навщівив вшыткы заселены островы Далматіньского побережя. Окрем того, він дістав можность познати аґрарно-промысловы комбінаты і турістіку у вшыткых іншых союзных републіках бывшой федератівной Югославії: Сербії, Македонії, Боснї, Герцеґовинї, Чорногорії і Словенії. Такым способом він перешов цїлу бывшу Югославію.

Сполупраца меджі Будапештьсков і Пріштіньсков універзітов (Косово, Югославія) дала можность Тіборови Міклошови Поповічови двараз быти на научных стажах, а то в Приштінї в роках 1988 і 1989. Почас стажів спознав ґеоґрафічны одлишности Косова як у природнім, так і в економічнім і културнім аспектї.

В 1990 роцї наш юбілант у рамках меджінародной сполупраці меджі Мадярьском і Сербіёв быв і на научнім стажі на Ґеоґрафічній факултї Белеградьской універзіты. У Сербії він штудовав аґрарно-промысловы комбінаты і турістіку, але тыж даякы іншы аспекты економічной ґеоґрафії.

Роблячі на катедрї Общой економічной ґеоґрафії Будапештьской універзіты од 1974 до 1991 року, Поповіч быв ведучім выробной практікы штудентів-ґеоґрафів у одборї економічной ґеоґрафії як на теріторії Мадярьска, так і за єй граніцями. Ёго катедра в рамках сполупраці з подобныма катедрами Московской, Ташкентьской і Самаркадьской універзітов дакількораз робила выміну штудентьскых ґруп. На основі той выміны він зо своїма мадярьскыма штудентами-ґеоґрафами робив різны выїзды на лїтню практіку, главно до середнёазійскых републік бывшого Совєтьского союзу (Узбекістану, Таджікістану, Туркменістану, Казахстану).

Паралелно з основнов роботов у часї од 1970 до 1991 року він у вольнім часї робив перекладателя  мадярьской турістічной акціёвой сполочности Ібус і допроводжав мадярьскы турістічны ґрупы до бывшого Совєтьского союзу, Югославії, Булгарії, Румунії, Чехословакії, Польщі, Кітаю, Северной Кореї, Монґолія, Вєтнаму, Турецька.

Т. М. Поповіч од 1989 до 1991 року позшырив собі освіту на посґрадуалных штудіях Інштіуту про звышіня кваліфікації економів Будапестьской економічной універзітын в одборї економіка турістікы. Там здобыв діплом економа турістікы.

Окрем ґеоґрафії, Тібора Міклоша Поповіча все веце інтересовало баданя в области економічной історії. У 1991 роцї він став научным сполупрацовником і учітелём Академічного центра про штудії централной і выходной Европы при катедрї економічной історії Будапештьской економічной універзіты, котра в тім часї была єднов із найпрестіжнїшых высокых школ того тіпу меджі бывшама соціалістічныма державами Европы. Поповіч в тім центрї од 1991 до 1996 року робив баданя у сферї економічной і сполоченьской історії републік бывшого Совєтьского союзу і Югославії і учів такы предметы, як Економічна і сполоченьска історії держав централной і выходной Европы у 19. і 20. сторочу і Народностны ідеолоґії і народностны рухы в штатах централной і выходной Европы 19. і 20. стороча. Т. М. Поповіч почас роботы у спомянутім центрї быв на научных дорогах до історічных і етноґрафічных інштітуцій народных академій наук і універзіт в Росії (в Москві, Сакт-Петербурзї), Іжевску (Удмуртія), на Українї (в Києві і Львові), в Естонії ( в Таллінї і Тарту), Лотиску (в Різї), в Литві (у Вільнюсї). Він выступав з лекціями на научных конференціях в Будапештї в 1991, 1992, 1994 роцї, в Нїредьгазї в 1993 роцї, на Українї у Львові в 1993 роцї, Сербії в Белеградї 1994 року.

У 1995 роцї Т. М. Поповіч здобыв ґрант на реалізацію научных бадань в области русиністікы на тему Трасформація русиньской сполочности у 18. – 20. сторічу як бадатель академічного центра од Вседержавной фундації научных бадань Мадярьска.  Почас баданя быв позбераный богатый матеріал, што дало можность приправити на выданя книжку на тоту тему в мадярьскім языку.

Паралелно з основнов роботов Тібор Міклош Поповіч запоїв ся у 1992 роцї до возродного руху  Русинів у Мадярьску, став научным експертом першого русиньского сполоченьского общества під назвов Орґанізація Русинів Мадярьска. Закон о народностных меншынах  Мадярьска, приятый у 1993 роцї, дав можность орґанізованю научно-бадательскых інштітутїв народностных меншын. Ініціатором створїня Русиньского научно-бадательского інштітуту в Мадярьску став якраз Тібор Міклош Поповіч.

Русиньскый научный інштітут у Мадярьску быв заснованый 7. мая 1996 року в Будапештї в рамках Академічного центра про штудії централной і выходной Европы Будапештьской економічной універзіты і Орґанізації Русинів Мадярьска. Директором новоствореного інштітуту быв выбраный Тібор Міклош Поповіч.

У септембрї 1996 року в наслїдку тзв. „шоковой терапії‟ соціалістітічно-лібералной (прокомуністічной) влады Мадярьска  на челї з премєром Дялом Горном і ёго міністром фінанції Лаёшом Бокрошом высше сто высокошкольскых учітелїв і научных сполупрацовників Будапештьской економічной універзіты  было проти їх волї примушено одыйти на пензію. Меджі нима быв і Т. М. Поповіч. Од того часу зачав ся пензійный період ёго жывота, споєный з роботов у Русиньскім научнім інштітутї в Мадярьску і участёв у русиньскім русї.

В 1998 роцї про зміцнїня научного характеру споминаного інштітуту была створена научна рада у зложіню 7 членів. Научна рада была высшым орґаном інштітуту,  котра мала компетенції выберу ёго директора на 5 років. Інштітут не діставав сістематічну фінанчну поміч од державы, зато і сам директор, і ёго сполупрацовници робили на сполоченьскых прінціпах. Лем конкурзны ґранты давали можности час од часу здобыти фінанчну поміч на зорґанізаваня і ход научных конференцій, або на выданя публікацій із русиньсков тематіков. У 2000 роцї научна рада інштітуту прияла рїшіня змінити офіціалну назву інштітуції на Русиньскый бадательскый інштітут в Мадярьску.

Інштітут занимав ся русиністічныма баданями нелем односно Русинів Мадярьска, але і цїлой карпатьско-дунайской области. Під веджінём Т. М. Поповіча за 20 років своёй екзістенції (1996 – 2016) зорґанізовав 33 научны русиністічны конференції. Тематіка тых конференцій занимала ся переважно вопросами історії, етноґрафії, ґеоґрафії Русинів, в тым чіслї была присвячена і даякым русиньскым народным будителям. Т. М. Поповіч выступив на вшыткых спомянутых конференціях інштітуту.

З ініціатівы Т. М. Поповіча інштіут на засїданї научной рады 11. януара 2000 року прияв рїшіня на честь памяти вызначного русиньского історіка, академіка Антона Годинкы,  выголосити день 7. фебруара (тогды у 1864 роцї похрестили Антона Годинку) Днём русиньской наукы в Мадярьску. Каждого року в тот день плановало ся орґанізовати Научны памятны чітаня на честь академіка А. Годинкы, тематіка котрых мала быти звязана лем з ёго жывотом і діятельством. Першы такы чітаня были 7. фебруара 2001 року в Будапештї. Од того часу зреалізовало ся 17 такых чітань. Т. М. Поповіч мав лекції на вшыткых тых чітанях.

Русиньскый інштітут з ініціатівы Т. М. Поповіча на основі рїшіня научной рады в 1999 роцї засновав Русиньску народну універзіту (в Мадярьску нїс назву народна высока школа).  Задачов той народной універзіты было орґанізованя навчаня про тых Русинів Мадярьска середнёго і старшого віку, а в дакотрых припадах і молодшого віку, котры про різны причіны не могли закінчіти середнї, высокі і даколи і вісемрічні основны школы. В періодї од 1999 року до 2007 року занятя народной універзіты одбывали ся каждого року. Т. М. Поповіч сістематічно, каждый рік, чітав лекції в ходї Русиньской народной універзіты.

Т. М. Поповіч быв єдным із закладателїв русиньской сполоченьской орґанізації під назвов Русиньске културне общество Будителї, котра была офіціално зареґістрована у юли 2002 року. Председом того общества  быв выбраный Тібор Міклош Поповіч. Задачов новоствореного общества было в першім рядї популарізація діятельства русиньскых народных будителїв, а тыж реалізація научных і културных проґрамів. Каждого року общество Будителї, вєдно з Русиньскым бадательскым інштітутом у Мадярьску, орґанізовало вытворїня і святочне одкрытя памятных табел, присвяченых Николаёви Бескидови в селї Болдоґкевараля (у децембрї 2003 року), Александрови, Корнеліёви і Евґеніёви Бескидам у містї Абауйсанто (у юли 2005 роцї), Анатоліёви Кралицькому в містї Маріяповч (у януарї 2006 року), Осифови Ґаґанцёви в містї Шатораяуйгель (у септембрї 2006 року), Осифови Ґаґанцёви в селї Віслов (в октобрї 2007 року).

У 1999 роцї были створены новинкы „Столичний русинський вісник‟, якы в роцї 2000 были переменованы на „Вседержавний русинський вісник‟ а Т. М. Поповіч став главным рефактором тых новинок.

Єдночасно з тым він од 1999 до 2007 року быв за Русинів членом кураторії Фундації про народностны і етнічны меншыны Мадярьска.

Од 1998 до 2002 року Т. М. Поповіч быв председом Русиньской меншыновой самосправы ХІІ. раёну Будапешту, а од 2002 до 2006 року быв председом Русиньской меншыновой самосправы ХІ. раёну Будапешту. Єдночасно быв председом научной, освітнёй і медіалной комісії „Будапештського столичного русиньского меншинового самоврядуваня (самосправы)‟ од 1999 до 2007 року. Єден рік (од 1999 до 2000 року) быв заступцём председы выше спомянутой самосправы. Од 2010 до 2014 року быв председом Русиньской народностной самосправы міста Біаторбадь области Пешт. Од октобра 2014 року він посланець Цїлодержавной русиньской самосправа Мадярьска.

Тібор Міклош Поповіч од року 1993 быв актівным участником  світового русиньского руху. Од 1993 до 2017 року він быв делеґатом або гостём 13-ёх засїдань Світового конґресу Русинів, окрем першого у 1991 роцї в Меджілабірцях. На четвертім засїданю Світового конґресу Русинів у Будапештї быв заступцём председы ёго орґанізачного выбору і орґанізатором шырокоспектралной Міджінародной научной русиністічной конференції під назвов „Русини в Карпатсько-Дунайському басейні‟ у маю 1997 року, на котрій выступило 42 реферуючіх.

Наш юбілант є автором 6 книжок, 6 частей у книжках і веце як сто публікацій в часописах, якы вышли в мадярьскім, русиньскім, російскім, україньскім, польскім, анґліцькім, нїмецькім, естоньскім языку.

Він завершує написаня двох моноґрафій: Сполоченьско-економічна ґеоґрафія Мадярьска (в мадярьскім языку) і „Суспільно-економічна географія Угорщини” (в україньскім языку). Єдночасно робить над моноґрафіёв Етнічна історія Славян Мадярьска.

* * *

Желаме нашому честованому юбілантови докінчіня тых трёх важных моноґрафій, як і далшый ёго вклад до наукы і возродного руху Русинів у Маряьску, і, самособов, міцне здоровя і іщі дакілько років актівного жывота. Наперек тому, же він уж днесь має многы персоналії в енціклопедіях, книгах, часописах і новинках.

Др. Петер ВЕРЕШ, к. н., науковый сполупрацовник Бадательского інштітуту етноґрафії Мадярьской академії наук у Будапештї

 

Script logo