3. 3. 2016: Вышов зборник із 4. Міджінародного конґресу русиньского языка

Першый меджінародный[1] конґрес русиньского языка (6. – 7. новембра 1992 в Бардеёвскых Купелёх на Словакії)[2], котрый быв зорґанізованый з ініціатівы 1. Світового конґресу Русинів, отворив вопрос кодіфікації русиньского языка як языка малого народа, жыючого в серединї Европы.

На конґрес прияли позваня науковцї, писателї і журналісты з девятёх країн світа, котры поставили перед собов задачу коордінації сучасных тенденцій створїня штандарту русиньского літературного языка і приятя методолоґії в тій роботї. З выступів поєдных ученых, передовшыткым соціолінґвістів, мож было ся дізнати, же Русины не суть єдиным малым народом в Европі, котрый рїшать свою перспектіву бездержавного народа і через знормованя материньского языка і ёго наслїдного хоснованя в розлічных сферах жывота. Практічны приклады з кодіфікації языка і ёго фунґованя в школьскій, але і в іншы сферах жывота малых бездержавных народів в Европі (Ретороманів в Швейцарії, Монеґасків у Монаку), котры представили на конґресї професор Джордж Дармс (Універзіта у Фрайбурґу) і професорка Елейн Молло (Універзіта в Ніс) были важным моментом і іншпіраціов к рїшаню языкового вопросу карпатьскых Русинів в часї, коли ся іщі не рушив процес ідентіфікації малых славяньскых народів і їх материньскых языків в посткомуністічных державах. Можеме сконштатовати, же карпатьскы Русины были єдным з першых малых славяньскых народів[3] в рамках новой Европы, котры по роцї 1989 зачали рїшати свій недорїшеный языковый вопрос з попереднїх періодів[4]. В рамках приятого на тім конґресї ретороманшского[5] моделу рїшаня языкового проблему Русинів были договорены конкретны крокы в процесї вытворїня языковых штандартів в державах компактно заселеных Русинами. Так в роцї 1995 была выголошена кодіфікація русиньского языка на Словакії, а в роцї 2000 кодіфіковали свій язык Русины-Лемкы в Польщі. Войводиньскы Русины (жыючі в сучасности в рамках держав Сербія і Хорватія) розвивають свій штандарт од року 1923, а Русины на Підкарпатю од часів першого конґресу русиньского языка выдали дакілько ґраматік (1999, 2005), причім на IV. Міджінароднім конґресї русиньского языка представили далшы норматівны приручникы[6]. В рамках концепції ретороманшского моделу, уведжены літературны языкы в окремых штатах мали ся поступно перетрансформовати до єдиной цїлорусиньской языковой нормы.

Другый меджінародный конґрес русиньского языка (16. – 17. апріль 1999) быв вызначным як у міджінароднім лінґвістічнім контекстї, так ай в контекстї вжывателїв русиньского языка – Русинів на Словакії[7]. В згодї з приятов деклараціов з першого конґресу русиньского языка[8], было в роцї 1999 заложене Оддїлїня русиньского языка і културы в рамках Інштітуту народностных штудій і чуджіх языків Пряшівской універзіты. Быв то барз важный крок, бо взникла перша русиньска научно-педаґоґічна інштітуція на Словакії, котра, по довгых періпетіях ся стала інтеґралнов частёв Пряшівской універзіты. Конґрес быв важный і з погляду формулованя стратеґії в приправах моноґрафії Русиньскый язык в рамках научного проєкту Опольской універзіты в Польщі під назвов Współczesne przemiany języków słowiańskich в серії Najnowsze dzieje języków słowiańskich.[9] Моноґрафія, яка была залучена до того проєкту із згодов Міджінародного конґресу славістів, вышла в роцї 2004 (доповнене выданя з даякыма змінами в роцї 2007) і од того часу славяньска лінґвістіка офіціално прияла до родины славяньскых літературных языків четвертый выходославяньскый язык – русиньскый, попри трёх єствуючіх (російскім, україньскім і білоруськім).

По восьмох роках (13. – 16. септембра 2007) одбыв ся у Кракові Третїй меджінародный конґрес русиньского языка. Конґрес мав пять основных тематічных секцій, міджі котрыма новов і важнов была тема створїня цїлорусиньской нормы. О нїй ся говорило (в рамках приятя ретороманшского моделу рїшаня языкового вопросу) на першім міджінароднім языковім конґресї[10]. На третїм конґресї таксамо по першыраз в історії русиньскых языковых конґресів акцентовало ся на школьску сферу (на конґресї взяло участь 40 учітелїв русиньского языка з окремых країн). Хоць выступлїня учітелїв в даній секції свідчіло о потребі частїшых взаємных контактів (што было зафіксоване і в резолуції (в пунктї 5)[11], такых взаємных стрїч было орґанізованых барз мало, а кідь ай были, то лем в рамках окремых держав[12]. Ай то є єднов з прічін, чом на Словакії (а видить ся, же ай в іншых штатах, окрем Україны) не прибывають школы, в котрых бы ся учів русиньскый язык холем як неповинный предмет, але наспак, уж ай єствуючі народностны школы з материньскым языком навчаня русиньскым з розлічных прічін заникають[13].

Якраз тот факт став ся релевантным при орґанізованю IV. Міджінародного конґресу русиньского языка (23. – 25. 9. 2015), якый быв присвяченый 20-річному юбілею кодіфікації русиньского языка на Словакії, выступным документом котрого є даный зборник. Конґрес мав штири тематічны секції: І. Статус русиньского языка в шыршім лінґвістічнім контекстї, ІІ. Актуалны лінґвістічны проблемы русиньского языка в окремых країнах, ІІІ. Русиньскый язык в окремых функціоналных сферах і ІV. Русиньскый язык в школьскій сістемі Словакії і в загранічу. Якраз четверта тематічна секція, котра проходила формов модерованой діскузії і котрой участниками были учітелї русиньского языка з розлічных держав на єднім боцї, і представителї штатных орґанів, котры забезпечують імплементацію Европской харты реґіоналных або меншыновых языків в єднотливых країнах Европской унії на другім боцї (нажаль, з позваных представителїв єднотливых держав, в котрых жыють Русины – Польща, Мадярьско, Україна, Румунія, Сербія і Хорватія, пришли лем дві представителькы за Словацьку републіку – із Штатного педаґоґічного уставу в Братїславі). На конґрес были позваны таксамо представителї Европского парламенту (оправдали ся з неучасти, але вышли з ініціатівов на діскузію о настоленых проблемах Русинів прямо у Бруселї), котры „дозерають“ на то, як сіґнатарьскы державы Харты дотримують, респ. не повнять свої обовязкы. І така участь – неучасть компетентных мать свою выповідну цїну. На кінцю четвертой тематічной секції єй участници формуловали єднотливы пункты до Заключіня з IV. Міджінародного конґресу русиньского языка, котре публікуєме вєдно з прочітаныма на конґресї научныма рефератами.

Четвертый міджінародный конґрес русиньского языка уж є минулостёв, але зачаты на нїм діскузії, передовшыткым о позіції русиньского языка в школьскій сферї в окремых країнах, суть лем зачатком, насмерованём компетентных ід конкретным крокам, жебы наповнити становленый конґресом основный цїль – злїпшыти недобру, повіли бы сьме, аж катастрофалну позіцію русиньского языка в школьскій сістемі нелем на Словакії, але тыж в окремых державах ЕУ (а таксамо на Українї), де компактно жыють Русины. На конґресї была прото зволена Рада Асоціації на підпору русиньского языка і културы, членами котрой суть науковцї – русиньскы особности в окремых країнах (їх мена суть уведжены в Заключіню), котры, віриме, будуть тот пріорітный цїль, але ай далшы цїлї сформулованы в Заключіню, поступно наповнёвати конкретнов роботов. До того благородного дїла їм пожелайме много сил і ентузіазму.

Кветослава КОПОРОВА, зоставителька

 

ПОЗНАЧКЫ:


[1]      Решпектуєме тогдышню офіціалну назву, причім у корекції правил в роцї 2005 є норматівна форма міджінародный. Позерай: Ябур, В. - Плїшкова, А. (2005). Русиньскый язык в зеркалї новых правил про основны і середнї школы з навчанём русиньского языка. Пряшів: Русин і Народны новинкы, с. 92, приназывник міджі; Ябур, В. - Плїш­кова, А. - Копорова, К.: Русиньска лексіка на основі змін у правилах русиньского языка (2007). Пряшів: Русин і народны новинкы, с. 128.

[2]      Позерай: Magocsi, P. R. (1993). Vědecký seminář o kodifikaci rusínskeho jazyka. In: Slovanský přehled č. 2. Praha, тыж: Мagocsi, P. R. and Fishman, J. (1993). Scholarly Seminar on the Codification of the Rusyn Language. In: International Journal of the Sociology of Language, No. 104. Berlin and New York. Резолуцію з научного семінара, котрый проходив в рамках конґресу надруковав часопис Русин. Културно-сполоченьскый тыжденник Русинів ЧСФР з 11. новембра 1992, с. 3.

[3]      Позерай: Dudášová-Kriššáková, J.: Miesto rusínčiny v rodine slovanských jazykov. In: Studium Carpato-Ruthenorum 2015. Штудії з карпаторусиністікы VII. Копорова, К. (ед.). Пряшів: ІРЯК-ПУ, 2015.

[4]      В тім контекстї была піонерьсков роботов, яка контінуално описала тот процес докторьска дізертація соціолінґвісткы Анны ПЛЇШКОВОЙ (2006). Списовный язык карпатьскых Русинів: проблемы становлїня, кодіфікації, акцептації і сфер функціонованя. Dizertačná práca. Bratislava: Slovenská akadémia vied v Bratislave. Slavistický ústav Jána Stanislava. 159 c.

[5]      Ретороманшскый язык, респ. язык швайчарьскых Романшів (Romansch, Rumantsch), якым говорить нецїлых 0,6 % (приближно 35 100 жытелїв) на юговыходї Швайчарьска, творить 6 літературных мікроязыків, на основі котрых в роцї 1982 взникнув сполочный літературный язык rumantsch gрischun. Тот ся од року 1996 став четвертым урядным языком Швайчарьска.

[6]      Вызначным приносом в процесї кодіфікації русиньского языка на Українї є ряд словників авторів М. Алмашія, І. Керчі, Ю. Чорія, котры вышли в послїднїх роках, а таксамо правила правопису Михайла Алмашія (представлены на 4. конґресї): Правила русинського правописаня. Ужгород: Закарпатськоє областноє научно-культурологичноє общество им. А. Духновича, Языкознательна секція, 2014, 40 с.; авторка і учітелька русиньского языка на Підкарпатю Анна Меґела выдала Граматику русинського литературного языка. Ужгород: Закарпатськоє областноє научно-культурологичноє общество им. А. Духновича, Языкознательна секція, 2014, 136 с.

[7]      Узнесїня з ІІ. Меджінародного научного семінара о русиньскім языку (він быв сучастёв конґреса і проходив у Пряшові) было надруковане в часописї Русин ч. 1, 2/1999.

[8]      Deklarácia Rusínskej obrody. In: Русин, І, 1, Меджілабірці, 1991, с. 5.

[9]      Najnowsze dzieje języków słowiańskich. Русиньскый язык. redaktor naukowy Paul Robert Magocsi. Opole: Uniwersytet Opolski - Instytut Filologii Polskiej, 2004, доповнене выданя з даякыма змінами 2007.

[10]     В зборнику Русиньскый язык меджі двома конґресами є проблематіцї цїлорусиньской нормы присвячена цїла V. секція під назвов „Проблематіка створїня цїлорусиньской нормы‟.

[11]     Позерай: Резолуція із ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка, Краків, 13. – 16. 9. 2007. In: Русиньскый язык меджі двома конґресами. Анна Плїшкова (ед.). Пряшів: Світовый конґрес Русинів, Інштітут русиньского языка і културы ПУ у Пряшові, 2008, с. 233-235.

[12]     На Словакії то были стрїчі учітелїв, котры орґанізовав Інштітут руиньского языка і културы вєдно з Методічно-педаґоґічным центром у Пряшові (в роцї 1996, 2000, 2007, 2015). In: Народны новинкы. Културно-сполоченьскый тыжденник (од р. 2015 місячник) Русинів СР, ч. 47-52, 2007, с. 2 (Занимали ся устнов подобов русиньского языка на Словеньску), 7, 2015, с. 3 (Семінар про учітелькы русиньского языка нашых вечернїх школ).

[13]     В роцї 2014 заникла Основна школа з навчалным языком русиньскым в Баєрівцях, окр. Пряшів, навчаня русиньского языка як неповинного предмету заникло ай в єдній з першых школ, де ся зачав русиньскый язык учіти i де быв уж застабілізованый (навчаня РЯ ся там зачало іщі в шк. роцї 1999/2000) – в Шарішскім Щавнику коло Свідника.

Script logo