3. 5. 2018: Вышла книжка о Юріёви Лажови

В недавнім часї вышла у выдавництві „Universum‟ книжка проф. Петра Шворца під назвов Од плуга до сенаторьского кресла. Юрко Лажо і ёго доба (1867 – 1929) (оріґ.: Od pluhu do senátorského kresla. Jurko Lažo 1867 – 1929). Книжка о русиньскім політікови із Свідника мала якраз в тім містї і свою святочну презентацію.

Публікацію святочно до жывота увели посередництвом земли із свідницького хотаря автор Петер Шворц, правнук Михал Лажо і Oсиф Лелё. Як інформовала словацька державна пресова аґентура TASR, тота подія святочно проходила 27-го апріля 2018-го року в Піддукляньскій бібліотецї як сімболічне перепоїня зо сторічніцёв выникнутя Чехословацькой републікы, кідьже Юрій Лажо быв сенатором в Народнім згромаджіню ЧСР в Празї і боёовав проти соціалной несправедливости, звертав увагу на проблемы русиньского жытельства северовыхдной Словакії і жадав владу і парламент, жебы прияли такы леґіслатівны і владны рїшіня, котры бы тому тяжко пробованому народу полегшали жывот.

„Юрко Лажо быв обычай рольник, хоць спознав розвинутый світ Споєных штатів Америкы перед І. світовов войнов і вабивый світ головного міста уж як сенатор Народного згромаджіня Чехословацькой републікы, де стрічав ся із вызначныма особностями чехословацькой політічной сцены, но зістав вірный свому родному, але бідному краю, своїм другам – русиньскым рольникам, ку котрым ниґда не перестав ся голосити. Лажо ку ним своїм бытём належав і намагав ся їм подати помічну руку, жебы ся высвободили з біды, котра спроваджала їх предків, і він безусловно хотів, жебы не спроваджала і їх потомків,“ пише автор книжкы о Лажови. Юрій Лажо має од 2014-го року у Свіндику і памятну таблу. В тім самім роції му было удїлене честне обчанство міста Свідник „in memoriam“.

 

Із жывота Юрія Лажа

Юрій Лажо (1867 – 1929) народив ся у Свіднику до родины рольника. Перед І. світовов войнов одышов на заробіткы до Споєных штатів Америкы. По навернутю свої скушености выхосновав, кідь засновав фірму на будованя у домашнїм Свіднику.

Втогды зачав анґажовати ся і політічно. Быв острым крітіком мадярізаторьской політікы Ґрекокатолицкой єпархії в Пряшові, котру втогды вів єпархіялный єпіскоп Іоан Новак, котрый пізнїше ани не прияв выголошіня Чехословацькой републікы і втїк до Мадярьска, де жыв аж до смерти. По выникнутю републікы засновав Юрій Лажо і дружство під назвов „Земледільске общество Свята Тройця‟, котре єствовало і по ёго смерти, аж до 1935-го року. У Свіднику ініціовав заснованя церьковной друкарнї, котрой быв директором од 1924-го року. В тій друкарнї вышла і ёго брожура під назвов „Руссому народу на Словенску‟, в котрій крітічно выступав проти словакізації Русинів у тім реґіонї. У 1927-ім роцї друкраню подаровав Православному монастырю св. Йова Почаєвского в Ладомировій, што із монастря зробило центер руху принавертаня до православія. Сам актівно підтримовав православіє. Лажо у 1920-ім процї став сенатором за чехословацькых соціалных демократів, котрым быв до 1925.

 

П. М.