30. 11. 2018 : Свідоцтво невыслуханых

Коло святкованя заснованя 1-ой Чехословацькой републікы не треба забывати ани на далшу сторічніцю. Не менше вызначну про Русинів. Бісїда є о выголошіню Руськой народной републікы Лемків у Флоринцї. Тота історічна дія зіставать як важне свідоцтво, свідоцтво невыслуханых, но о то міцніше свідоцтво.

Ніт, не будеме знова повторяти вшыткы історічны факты. Не будеме повторяти чім властно зачало єствованя „мінірепублікы“, не будеме полемізовати о тім, ці то была досправдова републіка, а не будеме ся смотрити ани на то, як проєкт Русинів на Лемковинї скінчів. Бо ани єдно із того не є основным. Основным є то, што властно одограло ся меджі выголошінём і кінцём републікы.

По тім, што одбыло ся всенародне „віче“ 5-го децембра 1918-го року, Теодор Качмарчык як головна особносность – презідент, не зістав бавити ся на властнім пісочку. Історічны документы ясно бісїдують о тім, же представителї Русинів з Флоринкы, контактовали ся у 1919-ім роцї із Антоніём Бескидом, председом Руськой народной рады в Пряшові і Ґриґоріём Жатковічом, воджатаём америцькых Русинів і прияли чехословацьку верзію пропоновану Америков, значіть жебы Русины приєднали ся ку Чехам і Словакам і жыли довєдна на єдній теріторії. Представителї із Флоринкы были участны в маї 1919-го року в Ужгородї, де выникла Централна руська народна рада, котра підписала выголошіня о приєднаню русиньскых теріторій до Чехословакії. Представителї з Флоринкы были участны в делеґації, котра потім русиньсков  резолуціёв напоходовала до Прагы, жебы тото своє рїішіня передати Масарикови. Нажаль, Масарик быв согласный, но не зо вшыткым. Лемковина не была приятельна з політічных причін і так Русины із Лемковины зістали боком, аж собі Польща дефінітівно здобыла свої меджівойновы граніцї і дістала їх потвердежны і мірныма договорами.

Но наперек вшыткому, тота коротка капітолка із історії Русинів є барз важным історічным пунктом, а і зато може дакотры мають потребу спохыбньовати днесь републіку з Флоринкы.

Русины з Лемковины были в часах Австо-Угорьской імперії в іншій позіції як Русины Підкарпатя ці Пряшівщіны. Русинів дїлила граніця Австрії і Угорьска. Самособов, не была то граніця, яку знаме з часів комунізму, но была. І условії, котры были в Австрії і Угорьску, были все дакус іншы. І кедь не мож бісїдовати, же контакты меджі Русинами в єдній і другій части імперії не были, бо были, предці лем быв то дакус іншый світ. Зъєдинити теріторію Русинів хотїв уже Адолф Добряньскый, не подарило ся. І так, ці Русины хотїли або ніт, каждый мусив жыти в такых условіях, якы му тота часть теріторії давала.

Треба памятати, же цїлый концепт америцькых Русинів быв главно о угорьскых Русинах. Єдна пропозіція, котра не перешла, была о зъєдиненю Угорьской Руси і Галичіны, но і кебы то перешло, Жатковіч бісїдовав, же лем в тім припадї, же Русины будуть мати автономію, жебы было ясне, же то іншый народ як Українцї, незалежный на іншых народах, з властнов історіёв, властныма політічныма цїлями. І што ся стало по флориньскім „віче“?

Тым, же Качмарчык із своёв радов прияли чехословацьку верзію, до історії записали пару важных, основных фактів. Наприклад, же ся голосять ку тому концепту народа, о котрім говорив Жатковіч – концепту народа русиньского, незалежного на іншых народах, іншого як є народ україньскый, з властныма політічныма цїлями. До історії записали, же кедь ся говорить, же Русины хотять жыти в єдній державі, так ся то дотуляь і їх, і зато хотять быти того недїлительнов частёв. До історії записали, же Лемко є Русин, лем з іншой части Карпатьской Руси.

Днесь многы шпекуланты будуть проводити довгы діскусії о тім, хто є Лемко. Ці то Русин, ці то Українець, ці то окрема ґрупа, підґрупа ці будьшто далше. Роблять так люди звонка, роблять так тоты, котры Русинів хотять українізовати, но роблять так і люди зо самого середовиска. Покля хочеме найти одповідь, не треба нам штось нове выдумовати, лем ся вернути сто років назад і посмотрити на то, ку чому приголосила ся Руська народна републіка Лемків, хоць скінчіло ся то так, як ся то скінчіло.

Руська народна републіка Лемків є свідоцтво невыслуханых. Якраз зато, же были Русины на Лемковинї невыслуханы, їх свідоцтво є о то міцнїше. Они своїм діянём потвердили, же і кедь нас стовкы років дїлили Австро-Угорьскы граніцї, мы зістали єден недїлительный русиньскый народ. А днесь, будьякы бы не были граніцї, платить тото саме.

Петро МЕДВІДЬ, лем.фм, статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.