30. 4. 2014:  Одышов до вічности літературознатель Василь Хома

22. апріля 2017 у віцї недожытых 90 років одышов до вічности літературный крітік, педаґоґ, діпломат, сполоченьскый актівіста доц. ПгДр. Василь Хома, к. н.

Василь Хома ся народив 18. мая 1927 в Миковій (окр. Меджілабірцї) як першый із штирёх дїтей. Основну школу выходив в роднім селї, матуровав на руській ґімназії в Гуменнім (1949), высокошкольскы штудії абсолвовав на ФФ Унівезіты Коменьского у Братїславі (руськый язык – філозофія). В штудіях продовжовав далшых пять років на Ленїнґрадьскій штатній універзітї, де в роцї 1955 здобыв тітул ПгДр. в апробації руська філолоґія. По скінчіню штудій робив довгы рокы як высокошкольскый педаґоґ. В тых роках здобывав ай научны тітулы (1955, кандідат наук, 1969, доцент). 

В роках 1969 – 1973 робив на Міністерстві културы СР як заступця тогдышнёго міністра Мірослава Валека, вызначного словацького поета. Языковы способности кваліфікованого педаґоґа, як ай філозофскы і діпломатічны способности  привели го до діпломатічных служеб, де одбыв веце як 8  років (наперед в Белґії, потім в африцькім Заїрї). Попри своїй научній, педаґоґічній і діпломатічній роботї Василь Хома ся такой по новембрї 1989 актівно запоїв до возродного процесу Русинів на Словакії участёв на І. Світовім конґресї Русинів у Меджілабірцях (1990), де выступив з підпорным словом. Наслїдно быв участный ай на славностнім актї выголошіня кодіфікації русинського языка на Словакії (януар 1995, Братїслава).  Кодіфікація языка про нёго значіла зачаток актівной роботы в русиньскім русї. Як вызначна особность, маюча контакты в літературных колах, поступно зачав в рамках Літературного фонду розвивати актівіты на заложіня Сполку русиньскый писателїв на Словакії. То ся му ай подарило, і так в роцї 2001 з ёго ініціатівы і особной заанґажованости выник при Літературнім фондї Сполок русиньскых писателїв Словакії, котрого ся Василь Хома став першым председом. В тім контекстї то быв знову Василь Хома, котрый ініціовав Цїну і Премію А. Павловіча за оріґіналный літературный, літературно-научный твір в русиньскім языку, або за переклад до русиньского языка, котру удїлює кажды два рокы Літературный фонд.

Такой рік позад заложіня Сполку выходить ёго першый літературный алманах (Русиньскый літературный алманах на рік 2003), котрый є уведженый статёв першого председы сполку, теоретіка літературы Василя Хомы: Як дале? Роздумы о судьбах русиньской літературы. Василь Хома практічно як першый в розвитку новодобой русиньской літературы поменовав народну орьєнтацію Русинів ай на літературнім полю: „Выходжаме з будительской ініціатівы Духновіча, бо она перманентно зоставать продуктівна для Русинів і в днешнїм часї. Твердо ся надїєме, же таков зостане і в будучности. І напрік тому, же суть боягузы, котры глядають чуджі орьєнтації. Наша орьєнтація є лем єдна. Така сама, яку выголосив Духновіч: Я Русин был, єсьмь і буду...‟[1] Першый (по роцї 1989) русиньскый літературный алманах нелем же надвязав на традіції алманахів Александра Духновіча, але выходить сімболічно ай в юбілейнім року Духновіча (в роцї 2003, коли минуло 200 років од ёго народжіня). Василь Хома быв наслїдно зоставителём далшых алманахів (пятёх 2003 – 2007). Довєдна вышло девять алманахів, до котрых Василь Хома актівно приспівав своїма літературно-научныма статями. Ёго статї находиме ай в Русиньскiм народнім календарю (Великый поборник Русинів – А. Павловіч, РНК на 2004 рік; Познамкы ку періодізації жывота і творчости маковіцького словя – А. Павловіч, РНК на 2005), таксамо в часописї Русин. Як вызначный літературный теоретік і крітік ся записав до історії русинськой літературы і културы научнов публікаціов Оброджіня Русинів (Зборник статей і штудій о русиньскій літературї, културї і дїятелельстві русиньскых орґанізацій по року 1989;Пряшів: 2005), котру напсав в співавторстві із своёв женов Маріов Хомовов-Дупканічовов, лінґвістков-славістков, котра таксамо брала актівну участь як в языковій комісії (при Інштітутї русиньского языка і културы ПУ), так ай в оброднім процесї Русинів як такім. За тоту публікацію быв Василь Хома нагороджены Цїнов А. Павловіча за русиньску літературу (в роцї 2005).

Факты о высокій професіоналній уровни літературно-крітічной і літературно-научной роботы В. Хомы суть знамы і в словацькім контекстї. Проявило ся то при оцїнёваню ёго творчости з нагоды вісемдесятых народенин – в роцї 2007. В словах узнаня представителїв Сполку словацькых писателїв, Матицї словацькой, тогдышнёго міністра културы СР Марека Мадяріча, як ай русиньскых лідрів, приятелїв і сполупрацовників было высловлене ,,подякованя за літературознавчу роботу, котра приспіла ку нашому познаню модерной руськой поезії, а таксамо за одборны публікації, котры суть приносом про познаня русинськой літературы 20. стороча“ (цітоване з писма міністра културы СР М. Мадяріча к уведженому юбілею, (Марія Хомова-Дупканічова)).

Одышла до ,,русиньского неба“ далша з вызначных особностей третёго русиньского народного оброджіня, попри Василёви Туркови, Николаёви Ляшови, Михайлови Гирякови, Марії Мальцовскій, Янови Грибови...

Вічная ёму память!

 

ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД.,

председкыня Сполку русиньскых писателїв Словеньска.