31. 1. 2020: Людміла ШАНДАЛОВА: Вечур, Осїнь, Осїннє листя, Над раном (Стихы)

Людміла ШАНДАЛОВА

Вечур

Над полём зтемнїло
затихло ку ночі
кряче птах неміло
день є уж без моцї

І воздух схолодив
хвіє ся одразу
Дзвін з турнї без сходів
дав голос образу

Перинов Господнёв
земля ся прикрыла
з надїї... а до нёй
старости завила

Осїнь

Чвірінкать на дубі
під небом голубым
пташок із осени

Листочок мідяный
велё їх спаданых
строму нехосенных

Оджыли през лїто
молодость зо світом
дали му надїю

Летить сі чорный птах
осїнь є допита
ани ся не смію...

Осїннє листя

Обрзів ся місяць спід хмары білой
за дубом на меджі
В конарёх листя од смутку млїло,
падало помеджі

В жовтявім доджі до травы близкой
і вітер помагав
понїс го як дїтя аж до колискы
бы му там тихо грав

На гуслї, на басу до темпа осени
як гудак без мена
Любов є заклята в шепотї фаребны...
Невыповіджена

Над раном 

Розбрыскує ся іщі лем
Дряпе ся помалы
з темноты новый день – 
звізды уж заспали

Над лїсом поблядло
сфарбило зорями
Зросене зеркало
лежыть над полями

Летить птах воздухом
крылами поздравив
Дві серденька тихо
як серны у траві

Розбрыскує ся іщі лем
Дряпе ся помалы
з темноты новый день...
Звізды уж застали

(Выбране з Літературного конкурзу Марії Мальцовской, 1. місце, рік 2019.)