31. 8. 2018: Од здобытя прав до здобытя почливости

Окрeм того, же быв вольный день і дакотры може знова коментовали, же подля нового закона суть склепы заперты, 29-го авґуста собі Словакія припомянула єдну із найвызначнїшых річніць своёй історії – 74-ту річніцю Словацького народного повстаня.

Сценарь є каждый рік тот самый. Черяють ся лем выступаючі в рамках културного проґраму і представителї властей. Вшыткы суть наступлены в ареалї Музею Словацького народного повстаня в Баньскій Быстріцї. Покля суть там вшыткы трёме найвысшы уставны представителїі, приговорять ся. Даколи є то властно таке політічне змаганя, хто ся приговорить лїпше, кому то принесе векшы сімпатії у людей, хто на тім припадно вытовче іщі і якыйсь політічный капітал. Меджі тым музика, співанкы, такы, жебы не было до танця, жебы то было пєтне, достойне. Не є то предці сільска забава, а припомянутя собі, кедь Словаци, з допомогов далшых народів, зробили тот найважнїшых крок почас другой світовой войны, поставили ся проти фашізму і вдяка тому были на боці переможытелїв, не тых, котры програли.

Тот рік то не было іншак. Были приговоры. Знова, може іщі інтензівніше напрямены на то, же не смієме зохабити новодобых фашістів, жебы перекручали історію, спохыбнёвали значіня повстаня, жебы докінця бісїдовали, же повстаня была зрада своёй державы, значіть, жебы было ясне, фашістічного Словацького штату. Фашісты в парламентї, то робить своє і є днесь каждому роздумуючому політікови ясне, же на проблем фашізму треба обертати увагу і пояснёвати людям, чому давають на політічнім семафорї зелену, кедь дають голос у вольбах фашістам.

І теперь презідент, председа парламенту і председа влады споминали на тых, котры в повстаню брали участь, споминали, же треба одкрыто повісти і дяковати і вшыткым далшым народам, котры ся до того процесу залучіли.

Єдиный, хто спомянув, же треба дяковати і Русинам, быв председа парламенту Андрей Данко. Но скоріше як досправдове одношіня Данка ку Русинам за тым виджу то, же якраз ёго націоналістічна партія уж доста довгый час має намагу полёвати на кандідатів а тым і на голосы людей в русиньскых реґіонах. Ідуть вольбы, комуналны, треба знати, што повісти. На Русинів не спомянув собі ани председа влады Петер Пеллеґріні, ани презідент Андрей Кіска. Но і якраз при презідентови то была може найвешка хыба. Бо тот выраховав дакілько народів, котры брали участь на повстаню, а Русины зістали лем в словах „і далшы народы“.

Звідам ся сам себе, ці є такый проблем, і то дотулять ся вшыктых представителїв державы, і цїлого політічного спектра, при такых нагодах спомянути, кедь уж не вшыткы народы, котры брали участь на повстаню, холем тоты, котры творять автохтонне неселїня державы, яку репрезентую? Но і в припадї Русинів є може проблем дакус глубшый.

Є правдов, же по 1989-ім році сьме поступно в посткомуністічных державах, в котрых сьме перед тым „не єствовали“, здобыли свої права, з вынятком „европской“ Україны, і днесь маєме нормалны подмінкы на то, жебы жыти, жебы ся розвивати. Хоць різніцї в леґіслатівах окремых держав самособов суть. Але сьме на тім „добрї“, мож бы было повісти. Но іщі все можеме відїти, же якось на нас забудуть ту, там, при тій нагодї, при тамтій нагодї. Хоць маєме свої права, не робить державам проблем, же діють і орґанізації, котры талабають по нашых правах, котры діють проти тым правам, а тым властно і проти того, што узнала держава Русинам. Протирусиньскы українізачны орґанізації не мають проблем діставати грошы на свої проєкты, діставають простор і в державных медіях. Прикладів бы было много. Значіть, забыти на Русинів при такых нагодах, є властно лем часточков мозаікы. Мозаікы, на котрій є зображеный єден важный проблем.

Мы сьме, правда, здобыли свої права. Нихто нам нич не бранить. Но іщі все сьме не здобыли почливость. Іщі все є якось можне тото, што бы в припадї іншых меншын выкликало ґрявк медій. Медії в Польщі, на Словакії не рыдають, же хтось перекручать історічну правду о Русинах, спомяньме собі на табліцї ку річніцї Акції Вісла, же ся на них забывать, же мають право на свій погляд на історію і право стояти собі за тым, як то тоты самы медії роблять в припадї іншых.

Є час, жебы сьме зачали робити якраз на тім. Жебы державы, їх представителї, медії, людьскоправны актівісты зрозуміли, же мы не з тїста вывальканы, котрых собі будьхто може выформовати як хоче, положыти де хоче і кедь на них забуде, нич ся не діє. Сьме народ, котрому по хрестній дорозї ку здобытю своїх прав іщі хыбує холем дакус почливости. Жебы му „невинным“ недостаточным честованём не талабати по правах.

Петро МЕДВІДЬ

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафій: SITA.)