4. 5. 2019: 110 років од народжіня фолклорісты і літертурознателя Петра Лінтура

Петро Лінтур народив ся 4. мая 1909 у Горондї, у бывшім Угорьскім кралёвстві, днесь теріторія Україны, умер 2. фебруара 1969 в Ужгородї у тогдышнїм СССР, теперь теріторія Україны.

Він быв фоклорістом, літературознателём, професором універзіты, сполоченьскым і културным діятелём русофільской орьєнтації на Підкарпатьскій Руси. По скінчіню російскоязычной ґімназії в Мукачові (1930) П. Лінтур скінчів Історічно-філолоґічну факулту Універзіты Карловой у Празї (1930 – 1935), потім учів сербскый язык і фоклор на Белеґрадьскій універзітї у тогдышнїм Югославскім кралёвстві (1935 – 1936). У 1938 роцї зачав чітати лекції з історії і літерартуры в Хустьскій ґімназії, орґанізовав літературнык кружок і опубліковав антолоґію штудентьской поезії „Будетъ день‟ (1941),.. пізніше опубліковав антолоґію колядок з докладнов аналізов („Угрорусскія колядкы‟ ,1942)...

З приходом совєтьской армады на Підкарпатьску Русь на кінцї 1944 року П. Лінтур бере актівну участь у сполоченьскім жывотї краю. Він быв делеґаном Першого зъязду народных выборів Закарпатьской Україны (26. новембра 1944), быв зволеный за заступцю председы Народной рады Закарпатьской Україны і в тій функції робив аж до розпущіня рады у януарї 1946 р. Русофіл П. Лінтур не быв спокійный із україньсков орьєнтаціёв новой адміністрації і все у своїх выступах підкреслёвав свою русько-російску орьєнтацію, яка была традічно характерістічна про підкарпатьскый сполоченьскый жывот...

В першых повойновых роках П. Лінтур брав актівну участь у сполоченьскім жывотї краю як ведучій оддїлїня културы областного выконного выбору (1946 – 1953). Написав тыж кандідатьску дізертацію на тему творчости закарпатьского приповідкаря Андрія Калина, яку обгаїв на Московскій державній універзітї (1953). Од 1953 р. до смерти П. Лінтур учів на Ужгородьскій державній універзітї (доцент, 1955), учів літературу і журналістіку Підкарпатьской Руси 19. – зач. 20. ст. Зробив научны записы текстів закарпатьского фоклору од дакількох закарпатьскых розповідачів (Андрій Калин, Михайло Галиця, Василь Короловіч, Юрій Ревть, Іван Ільтё і ін.), на основі якых выдав дакілько антолоґій русиньскых балад і приповідок: „Закарпатські казки Андрія Калина‟ (1955), „Народні балади Закарпаття‟ (1959), „Казки зелених гір‟ (1965), „Народні балади Закарпаття‟  (1966)... (позн. ред.: і іншы в роках 1967 – 1984). П. Лінтур є автором теоретічных робот про русиньскый фолклор („Народные баллады Закарпатья и их славянские связи‟, 1963, але тыж і дакілько бадань о впливі російской літерартуры на русиньску, главно творчости Євґенія Фенцика і Александра Митрака. Єднов з першых научных робот П. Лінтура была біоґрафія і аналіза творчости А. Митрака („А. А. Митракъ: очеркъ жизни и дђятельности‟, 1937).

Література: Іван Хланта, Іван Сенько,  „Петро Лінтур: бібліографічний покажчик‟ (Ужгород, 1999); Іван Сенько: „Заповнена анкета, або життєпис Петра Лінтура‟ (Ужгород, 1999).

Павло Роберт МАҐОЧІЙ, Іван ПОП, жрідло: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟, зоставителї П. Р. Маґочій, І. Поп, Ужгород: „Видавництво В Падяка‟, 2010, с. 411-412, скoрочіня, переклад і познамка : А. З.