5. 5. 2021: Недожытый 70-рочный юбілей русиньской публіцісткы і писателькы – ПгДр. Марії Мальцовской

Марія Мальцовска (Mária Maľcovská, дївче призвіско Параскова) нар. 5. 5. 1951 у Руській Потоцї у втогдышнїй Чехословакії, теперь на теріторії Словакії, вмерла 25. 9. 2010 у Пряшові на Словакії. Была писательков, редакторков і културнов дїятельков меджі Русинами Пряшівской области.

Закінчіла Філозофічну факулту в Пряшові Універзіты П. Й. Шафарика в Кошіцях (1975). М. Мальцовска робила як редакторка україньского часопису „Дружно вперед‟ і опубліковала дакілько зборників повідань в україньскім языку: (позн. ред.: Юлчина тайна і Поточина). На поч. 1990-ёх роках привітала возроджіня Русинів і од 1991 р., од часу заснованя русиньскых Народных новинок, была членков редакції того періодічного выданя. В русиньскім языку опубліковала зборникы повідань: Манна і оскомина (1994), Під русиньскым небом (1998). (Позн. ред.: выдала і далшы публікації: Приповідкова лучка (1995), Русиньскы арабескы (2002), Зелена фатаморґана (2007). (Позн. ред.: посмертно М. Мальцовскій вышов зборник найлїпшых повідань із єй попереднїх книжок під назвов Найкрасша приповідка (2012), зоставительков якого є ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД.). Про єй творы є тіпічный лірічный рееалізм, свою увагу писателька зосередила на опис сільского жывота, главно на жывот і пережываня жены в сучаній сполочности. У 1999 р. стала лавреатков Премії Александра Духновіча за русиньску літературу, (позн. ред.: а то як перша із русиньскых писателїв на Словакії).

Павел Роберт Маґочій, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 441, переклад з україньского языка, звыразнїня писма і фотка: А. З.

Script logo