7. 5. 2021: Штефан СМОЛЕЙ: Курка, Заяць і Лищак, Вовкова кламлива охота (Байкы)

Штефан Смолей

 

КУРКА, ЗАЯЦЬ І ЛИЩАК

Заяць вышов

з заячінця

на двір

собі сїсти.

Рыхтував ся

доброй трави

в загородї

зїсти.

Курка на

Заяця стала

голосно

крічати:

„Втїкай скоро,

бо єм чула

Лищака

брехати.‟

Заяць із

Куркы

ся засміяв,

на Курку

позерав.

Свої довгы

міцны ногы

Курцї

указовав:

„Я мам

свої довгы

ногы,

знам добрї

біжати.

Лем ты,

Курко,

ся понагляй

перед ним

сховати.‟

„Я ?!

А перед

Лищаком

бы-м мала

втїкати?‟

Курка

стала

із своїма

крылами

махати.

„Я мам

свої міцны

крыла,

знам добрї

лїтати.‟

Курка

з Заяця

ся стала

голосно

сміяти.

„Заячіку,

понагляй ся

до кучі

сховати.

Твої ногы

кривы

можуть тя

скламати.‟

 

Лищак

із драгы

пришов

на двір,

занюхав

Заяця.

Понагляв

з двору

до саду,

де Заяць

сховав ся.

Заяць скоро

зачув

Лищака,

зачав

утїкати.

Лищак  

Садом,

густов

травов

став ёго

їмати.

Заяць

напнув свої

ногы,

скакав,

підскаковав,

Лищак

у густій

траві

дочіста

поблукав.

 

Лищак

в траві

стратив

стопу,

потихы

ся вертав

на двір

Курку

поїмати,

Хотїв

обідати.

Курка

Лищака

відїла,

хотїла

злетїти.

Астряб

із близкой

черешнї

стиг Курку

хопити.

Курка,

же знала

лїтати,

не помогли

крыла.

Астрябовым

малым

дїтём

добров

стравов

была.

 

Із другого

ся не треба

ниґда

высмівати.

Часто і сам

і до векшой

біды може

впасти.

 

 

ВОВКОВА КЛАМЛИВА ОХОТА

Вовк увідїв

Заячіка

по луцї

біжати.

Кричав

за ним:

„Заячіку,

Не утїкай,

будеш

бановати!

Зима іде,

де ты

будеш

почас нёй

бывати?

Я ся хотїв

о бываня

тобі

постарати!‟

 

„Дякую ті

за охоту!‟

Заячік

закрічав:

„Вовку,

як бы-м

твої кламства

дотеперь

не познав!‟

(Выбране із приправлёваной книжкы Штефана Смолея – І таке ся (не) ставать.)

Script logo