8. 5. 2019: Залoжіня Централной руськой народной рады

Централна руська народна рада – коалічна політічна орґанізація, котра репрезентовала Русинів Чехословакії (Підкарптьской Руси і Пряшівской области). Была заложена в Ужгородї 8. мая 1919 р. представителями Ужгородской, Хустьской і Пряшівской рад. На своїй першій громадї  Центральна руська (позн. ред.: русиньска) рада прияла рїшіня о припоїню Підкарпатьской Руси (враховано Пряшівщіны) до Чехословакії, а тым цїлём делеґовала 105 своїх представителїв на челї з Антоніём Бескидом, Авґустином Волошином і Ґріґоріём Жатковічом  до Прагы на їднаня з премєр-міністром  Антонїном Швеглом і презідентом Тамашом Ґ. Масаріком.

Скоро по тім єднота меджі лідрами Русинів, у выслїдку чого обявила ся назва „Цернтралная русская народная рада‟. Скоро потім єдность меджі лідрами Русинів заникла, і на громадї 9. октобра 1919 р. члены рады роздїлили ся на українофільску („руську‟) і русофільску („карпаторусскую‟) фракції, у резултатї чого обявила ся назва „Централная русская народная рада‟. До веджіня ся дістали русофілы на челї з Антоніём Бескидом і Андріём Ґаґантком. Далшыы 15 років діятельство рады обмеджовало ся на складаня меморендумів і протестів проти чехословацькой політікы односно Підкарпатьской Руси.

Влїтї 1936 р. русофілска і українофілска фракції зачали сполупрацовати і, як уж обьєднана Централна руська (ці „русская‟) народна рада, дала до уряду Чехословакії нову пропозіцію одностно автономії Підкарпатьской Руси (28. 11. 1936). По тій події уряд одіґноровав желаня, фракції ся зась роздїлили і фукціоновали як дві окремы („руська‟ і „русская‟) рады. Почас політічной крізы у Чехословакії они ся зась споїли (29. 5. 1938) і змімнили назву орґанізації на „Русско-українську централну народну раду‟. Тота орґанізація згодла ся з централным урядом у Празї, якый в октобрї узнав першый автономный уряд Підкарпатьской Руси. По анексія провінції Угорьском у марці 1939 р. рада продовжовала зберати ся. Она підпоровала претензії, высунуты Андріём Бродіём і Степаном Фенціком, про даня автономії Підкарпатьскій Руси, теперь у складї угорьской державы.

Література:

Иосифъ Каминскій, „Цетралная Русская Народная Рада‟, in „Земледђльсккій календарь на ґодъ 1935‟ (Ужгород, 1934, с. 38-44).

Іван ПОП, жрідло: „Енцикледія історії та культури карпатьских русинів‟, зоставителї: П. Р. Маґочій, І. Поп, (Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 791-2, переклад: А. З.