9. 5. 2016: Зачав выходити паневропскый інтернетовый тыжденник в лемківскім языку

21. марца 2016 вышло перше чісло першого паневропского інтернетового  тыжденника в лемківскім языку.

х х х

Барз єм ся потїшыв, кідь єм у своїй інтернетовій поштї нашов тыжденник  ЛЕМ.фм+, панрусиньске періодікум лемківского выданя. Правда, споминана радость, може, в дакус меншій інтензітї , тырвать уж пару років – одколи з інтересом чітам справы і іншы матеріалы на порталї Лем.фм, але періодікум , ку тому тыжденник – то цїлком інше дїло. Самы сьте то підкреслили речінём: Так – то тыжденник! І... аж єм стерп. При тій справі стерп єм, як то буде з Вашов будучов благороднов, але тяжков роботов. Ту уж – як то на порталї – не мож поужывати речі  – буде, не буде, ці – буде веце, або менше, ту мусить быти, а в точній  мірї! На час! Каждый тыждень!.. Не як при „Бесіді‟, лем двоймісячнику. Двадцять сім років. І за тоты рокы нераз приходило на мысель перейти на бодай місячник (гварили мі поєдны, без обовязань, лем припоминали).

В днешнїм світї тыжденник (не бісідуючі о денниках), то якбы даяке чудо. Так, хоцьбы парудесярічный вымушено любованый наш медіялный „патрон‟ – „Наше Слово‟. Та майме на памяти, же вырїс він при силных плечах Москвы і Києва, і при сполягливости Варшавы. За штиридцять років – як бы то парадоксално не звучало – выховано свої штруктуры, кадры. Нам нихто не поміг. Нас лем терпено, підцїнёвано...

Перед пятнадцятёма роками в  принагоднім єдноразовім выданю „Ґолицкій Бурсак‟ писав єм: Дорогы Бурсаци! (...) Одностно Будучности пришлане  мі на мысель не глупа, думам, думка. І мам дяку дати Вам , Штуденты лемківской філолоґії в Кракові, і Вам, Штуденты-Лемкы в цїлій Польщі, по світї розметаны: Створьте новый „молодый‟ часопис. Пиште о своїх... лемківскых проблемах. Пиште по своёму (не як мы – „патетічно‟ –  як то означів Демко, сын). (...) Не дайте плямы ниґде. Во імя Своє. І наше! Прошу Вас о то. Патетічно, зо слызами прошу – Дїти, Любезны, Вы, Нашы! – уйко Мурянка.

Тїшу ся радостёв прерадостнов, же єм – патетічно сивый – дочекав ся того часу!.. Знам, же не мате іщі пінязьків на выдаваня тыжденника в друкованій верзії (добры піняжкы ідуть там, де  іщі – суть плечі),  але не падайте духом (і зато, што я Вам тото гварю!).

Дякую Ти, Демку (о, якый єм на Тебе, Сыну, гордый), дякую Ті, Наталко, за прекрасный дізайн, дякую Вам Вшыткым – сполуредакторам. Дякую Вам, наперед, – Вам, котры зо сердцём і розумом придете помочі.

уйко Мурянка („Бесіда‟ ч. 2/2016)