9. 9. 2019: Перше нас заінтересовало єй призвіско – Русинко, потім єй робота

(З НАГОДЫ 70. НАРОДЕНИН ЕЛЕЙН РУСИНКО)

 

Перше, што нас на нїй заінтересовало, было єй призвіско – Русинко. Кедь сьме ся з професором Павлом Робертом Маґочіём зберали заложыти в роцї 1978 Карпаторусиньскый научный центер, контактовали сьме посередництвом часопису  Carpatho-Rusyn American (Карпаторусиньскый Америчан) потомків карпатьскых Русинів і шпеціалну увагу сьме присвятили потомкам тым з них, котры хотїли о своїм походжіню дізнати ся веце. В роцї 1988 сьме в проґрамі каждорічного конґресу Америцькой асоціації про розвиток славяньскых штудій (American Association for the Advancement of Slavic Studies – AAASS; в сучасности Асоціація про славяньскы, выходоевропскых і евроазійскых штудій/Association for Slavic, East European, and Eurasian Studies – ASEEES) збачіли сьме мено і призвіско Елейн Русинко. Презентовала реферат о російскій модерністічній поезії і професор Маґочі ня попросив, жебы єм ішла до даной секції і спознала ся з нёв, што єм і зробила.

А звышок дакотры уж знате – наша сполочна історія ся зачала писати, кедь ся Елейн проявила як дуже добрый научный робітник в области карпаторусиньской лі літературы і културы, як барз добрый педаґоґ і ужасна приятелька. Тота Русинка, котру сьме обявили в роцї 1988, написала першу одборну публікацію о історії карпаторусиньскій літерартуры в анґліцькім языку – Straddling Borders: Literature and Identity in Subcarpathian Rus’ [Над граніцями: Література і ідентічность у Підкарпатьскій Русї; University of Toronto Press, 2003]) і далшу книжку з назвом „We Are All Warhol’s Children“: Andy and the Rusyns [„Вшыткы сьме Варголовы дїти‟: Енді і Русины; The Carl Beck Papers, University of Pittsburgh, 2012]), засновану на подробнім баданю о Енді Варголови. А у своїй научній роботї продовжує і дале. Вшыткы єй статї можно найти на: https://umbc.academic.edu/ElaineRusinko. Од тогды, коли в роцї 2018 одышла з позіції доценткы російского языка і літературы на Меріледьскій універзітї на пензію, має веце часу на докінчіня  робот про нашых людей.

Хто властно Елейн Русинко є? Она і і єй судьба суть подобны многым з нас, котрых дїдове і бабы перед 1. Світовов войнов іміґровали до Споєных штатів Америкы. Елейн ся народила 7. авґуста  1949 року в містечку Колдейл (Coaldale) в северовыходній части Пенсілванії, де ся здобывав антраціт, і выростала  в Самміт Гілл (Summit Hill) у штатї Пенсілванія.  Вшыткы єй стары родічі были карпатьскы Русины. Родічі єй отця походили із северного Земпліна (з Чертіжного і Владичі) а родічі єй матерї были з Польска (Мощанця і Суровіцї). Обоми дїдове робили в углёвых банях. Николи їх але не спознала, бо єден із них умер на отрову ґазом, кедь мав Елейнин отець десять років, а другый почас 2. Світовой войны в наслїдку баньского нещастя. Такы траґічны судьбы были у нашых баників нормалны.

Елейнина родина ся потім перестїговала до штату Меріленд недакеко Вашінґтону, де сі єй отець нашов роботу потім, што 30 років робив у антрацітовых банях. Родина ходила до ґрекокатолицькой церькви (в США называной „візатійсков‟ католицьков), слухала службу Божу в церьковнославяньскім языку і ославлёвала велію на Рождество, як і посвячаня кошыків з їдлом на Великдень (традіції, котры дотримує доднесь), што было нормалнов частёв сучасного жывота. Од своёй мамы, котра ю выховала в карпаторусиньскых традіціях, як і од церькви ся дознала, же є з русиньской родины. Чітала і выданя Карпаторусиньскый Америчан, котре сьме вєдно з професором Маґочіём од року 1978 выдавали в рамках діятельства Карпаторусиньского научного центра, і так собі усвідомлёвала походжіня і ідентічность своёй родины. Але аж потім, кедь ся стала єнов із найактівнїшых і найсвідомішых членів нашой „родины‟, набыла рішучость оддати ся академічному і научному штудію нашого народа.

Кедь сьме Елейн у роцї 1988 обявили, робила на баданю російского поета Николая Ґумілева і мала уж о нїм написано дакілько статей. Але з наближаючім ся розпадом Совєтьского союзу і отворїнём літературных архівів были одповіджены вопросы, котры собі в рамках быданя о Ґумілевови становила,  збагнула, жебы ся мала у своїй академічній роботї дати іншов путёв. Розговор із професором Маґочіём, почас котрого єй розповідав о русиньскых писателях пишучіх по російскы, быв про Елейн важным каталізатором  і іншпіровав ю зачати баданя в области карпаторусиньскых штудій. Професор Маґочі єй повів, же в основі на роботу в тій сферї є добрї приправена (враховано літературы поетів, як наприкла Андрій Карабелеш) і покликав ю на Торонтьску універзіту, жебы зреалізовала баданя в ёго книжніцї. Елейн меджічасом пришла на то, же потребує доповнити інформації в области карпаторусиньской історії і културы, што із потїшінём зробила.

Елейнине баданя принесло далшы вопросы, на котрых зачала важно робити. Встановила наприклад, же і наперек тому, же дакотры карпатьскы Русины писали по російскы, іншы по україньскы і далшы зась в русиньскых діалектах, не мали можность пробадати свою властну літературу з новообого крітічного угла погляду. Єдину літературну історію і крітіку карпаторусиньской літерартуры і културы, котры нашла, были написаны з україньской перспектівы. Як літературный научный робітник ся заміряла на то, жебы дану сітуацію направила. В тім часї (90. роках 20. стороча) ся посколоніалный приступ у світї літературной крітікы успішно поужывав і Елейн порозуміла, же бы єй міг дати рамкы про похопіня того, яку вартость має русиньска літерартура. По дакількох роках баданя і писаня выдала вызначну штудію Straddling Borders (Понад граніцї), в котрій постколоніалный приступ апліковала на інтерпретацію русиньской літературы і літертурной історії. В тій публікації указала, як постколоніалный приступ фунґує в русиньскій літературї. Тота робота дала новый цїнный погляд на дану літературу як інштрумент вздору одностно домінантным славяньскым културам, котры карпатьскых Русинів утисковали на заднїй план. Поужтём того приступу Елейн у своїй аналїзї демонштровала, же русиньска література – няй была написана в будьякім языку – є унікатна і має свою властну ідентічность, достойность, престіж.

Елейн нам зачала помагати з приправов секції заміряной на русиньску літерартуру і културу почас славяньскых академічных конференцій, каждорічно орґанізованых в США, а на на многых із них взяла актівну участь. І вдяка нїй ся загранічны науковцї  з іншого славяньского середовиска ці традіцій дізнали о карпатьскых Русинах. І надале писала на тоту тему і часто ся заміряла на конкретных писателїв, враховано єй облюбленой Марії Мальцовской. В рамках русиньской културы ся єй бадательскый інтерес пересунув на Енді Варгола, главно на тоты припады, кедь іншы науковцї неправилно ідентіфіковали ёго родинне походжіня. Елейн писала і публіковала в інтересї высвітлїня того дїла і потім ся пустила до баданя Ендія матерї Юлії. Пришла на то, же жывот Юлії Варголовой є про карпатьскых Русинів, котры іміґровали до западной Пенсілванії, добрым прикладом про дану проблематіку. Тій темі ся оддала і бадала іміґрачны записы, родостромы і розговоры з членами Варголовой родины, позерала відеа, котры сам Енді о своїй матерї наточів і котры ся заховали в Музею Енді Варгола в Піттсбурґу. В тых відеах говорить Юлія русиньскым діалектом родного села Микова, а Енді – сын карпаторусиньскых іміґрантів – єй одповідать в анґліцькім і русиньскім языку. Елейн скоро докінчіла роботу над жывотописом Юлії Варголовой. Складать мозаіку, озеркалюючу і минулости єй вастной родины, котра еміґровала зо своёй карпаторусиньской домовины – дашто, што є правдиве і о многых з нас.

А мы Тя, Елейн, з нагоды Твоїх 70. народенин сердечно поздравляме праві у духу братства, приятельства і нашого сполочного карпаторусиньского походжіня і вздаєме  почливость Твоїй матерї, котра Ті вскіпила любов к нашій културї, як і ку вшыткым тым, котрых єсь на своїй пути іншпіровала. На многая і благая лїта!

Асоц. проф. Др. Патріція Анна КРАФЧІК, Еврґріньска штатна універзіта в

Оліппії, США, перекла до словацького языка: Мґр. Ева Едді, ПгД,, а до русиньского языка: Мґр. А. З.

 X X X

 

It was her name "Rusinko" that first attracted us, then her work

(ELAINE RUSINKO: ON THE OCCASION OF HER 70^TH BIRTHDAY)

It was her name that first attracted our attention--“Rusinko.” Professor Paul Robert Magocsi and I, having established the Carpatho-Rusyn Research Center in 1978, had been reaching out to descendants of Carpatho-Rusyns through our newsletter, the Carpatho-Rusyn American, and we were watchful for the descendants of Carpatho-Rusyns who might appreciate learning about their ethnic background. We saw the name “Elaine Rusinko” in the program booklet at the 1988 annual convention of the American Association for the Advancement of Slavic Studies (now called the Association for Slavic, East European, and Eurasian Studies or ASEEES). She was presenting a paper on modernist Russian poetry, and Professor Magocsi asked me to go to her panel and meet her. I did.

The rest is history--our history together--as Elaine has emerged as one of the outstanding scholars in the area of Carpatho-Rusyn literature and culture, as well as a fine lecturer and a wonderful friend. This “Rusinka” whom we discovered in 1988, went on to write the first scholarly history of Carpatho-Rusyn literature in English (Straddling Borders: Literature and Identity in Subcarpathian Rus’ [University of Toronto Press, 2003]), and her subsequent in-depth research on Andy Warhol led to yet another book, entitled “We Are All Warhol’s Children”: Andy and the Rusyns [The Carl Beck Papers, University of Pittsburgh, 2012]). Her excellent scholarly work continues to this day. All of her articles are available at https://umbc.academic.edu/ElaineRusinko. Retirement in 2018 from her position as Associate Professor of Russian language and literature at the University of Maryland has now provided her the extra time she needs to complete even more work for the sake of our people.

But who is Elaine Rusinko? In many ways, she and her story are typical of so many of us whose grandparents immigrated to the US prior to World War I. Elaine was born in  1949 in Coaldale, Pennsylvania, a small town in the anthracite coal region of northeastern Pennsylvania, and she grew up in Summit Hill, Pennsylvania. Her grandparents were all Carpatho-Rusyns. Her father’s parents were from the Zemplín region of eastern Slovakia (Čertižne and Vladyč [Vladiča]) and her mother’s parents were from the Polish side (Moshchanec [Moszczaniec] and Sorovycja [Surowica]). Both of her grandfathers worked in the coal mines. She never met them because the first died from poisonous gasses when Elaine’s father was ten years old, and the second died during World War II as the result of a mine accident. Such tragic destinies were commonplace among our people who were mine workers.

Elaine’s family eventually moved to the state of Maryland close to Washington, D.C., where her father found employment after working for 30 years in the anthracite mines. The family attended a Greek Catholic Church (called “Byzantine” Catholic in the US). She heard church services in Church Slavonic, and it was simply a normal part of life to celebrate Christmas Eve with the Rusyn velija and to get baskets blessed at Pascha--traditions which she continues to this day.

From her mother who nurtured within her these Carpatho-Rusyn traditions and from the Church, she understood that her family was “Ruthenian,” and she read the publication of the Carpatho-Rusyn Research Center which Professor Magocsi and I published from 1978, the Carpatho-Rusyn American. Thus, she was aware of her family’s ethnic identity, but mainly in a familial way. It was only after she became one of our more intensely and ethnically-aware Carpatho-Rusyn “family” that she became empowered to devote herself to an academic and scholarly study of our people. 

When we found Elaine in 1988, she had been pursuing research into Russian poet Nikolai Gumilev and had already written several articles about him, but with the impending end of the Soviet Union and the opening of literary archives, the questions she had been pursuing vis-à-vis Gumilev were answered--and she felt that she needed a new direction in terms of her scholarly work. An important catalyst inspiring Elaine to pursue research in Carpatho-Rusyn literary studies was a conversation with Professor Magocsi, during which he introduced her to Rusyn writers who wrote using the Russian language. He suggested that she was already equipped to work on this topic, including, for instance, the literature of such poets as Andrii Karabelesh, and he invited her to the University of Toronto to pursue research in his library. Elaine discovered along the way the need to fully educate herself in Carpatho-Rusyn history and culture, and this she did energetically.

Elaine’s research raised more questions--and her significant work began in earnest. She discovered, for instance, that while some Carpatho-Rusyns wrote in Russian, some in Ukrainian, and some in their Rusyn dialects, Carpatho-Rusyns had not had a chance to scrutinize their own literature from a modern critical perspective. The only literary history and criticism of Carpatho-Rusyn literature and culture she found was from a Ukrainian perspective. As a literary scholar, she aimed to address and rectify this situation. At that time, in the 1990s, the post-colonial approach was being employed successfully in the world of literary criticism, and Elaine grasped that this approach could provide a framework for understanding the value of Rusyn literature. After some years of research and writing, she produced a major study, Straddling Borders, applying the post-colonial approach to an interpretation of Rusyn literature and literary history. In that book, she demonstrated how the post-colonial approach operates for Rusyn literature. Her work has provided a new and valuable perspective on the literature--viewing it as an instrument of resistance to the dominant Slavic cultures pressing down on Carpatho-Rusyns. Using this approach in her analysis of Rusyn literature, Elaine has demonstrated that Rusyn literature--in any of its language--is a unique literature with its own identity, dignity, and prestige.

Elaine joined us in helping to organize panels and participated in many panels on Rusyn literature and culture at the major annual Slavic scholarly conventions in the US, helping to make Carpatho-Rusyns known to international scholars of other Slavic histories and traditions. She continued writing on the subject, focusing often on individual writers, including the beloved Maria Mal’tsovska. In connection with Rusyn culture, she moved into research on Andy Warhol, particularly when other researchers erroneously identified his family’s roots. Elaine wrote and published to clear this up, and then she undertook research on his mother Julia. She found that Julia Warhola and her experiences provide a particularly revealing window into the Carpatho-Rusyn immigrant experience in western Pennsylvania. She has now immersed herself in the subject of Julia Warhola, studying immigration records, genealogies, interviewing Warhola family members, viewing videos which Andy himself made of his mother and which are preserved in the Andy Warhol Museum in Pittsburgh. In those videos, Julia speaks in her Rusyn dialect from her native village of Mikova, and Andy--the son of Carpatho-Rusyn immigrants--responds to her using both English and short Rusyn phrases. Elaine has almost completed work on her biography of Julia Warhola. Out of bits and pieces, she is putting together a puzzle which reflects her own family’s history of immigration from the Carpatho-Rusyn Homeland--and this, again, is the history of so many of us.

It is in the spirit of sisterhood, friendship, and our common Carpatho-Rusyn origins, Elaine, that we greet you in this 70^th year of your birth and that we pay special homage both to your mother who instilled in you a love for our culture, as well as to all who have inspired you in your path. Na mnohaya i blahaya lita!

Asoc prof. Dr. Patricia Ann KRAFCIK, The Evergreen State College, Olympia, USA