1. 7. 2022: Мілан ҐАЙ: Все, коли позерам, Скончіло уж наше, Рано, коли ставам (Стихы)

Мілан Ґай

Все, коли позерам

Все, коли позерам

шумну фотку Твою,

розлучка, што прийде,

тепeрь ся єй бою.

 

Буде мі барз тяжко

на Тя забывати,

Ты ся мі нукала,

не міг єм Тя мати.

 

Чом судьба так круто

карать нас обоє,

і розторгне путо,

што уж медж нами є? 

 

Кебы єм міг, дав бы-м

ай себе цїлого,

із смертелным грїхом

хоць бы-м зношав ёго.

 

Решпект меджі нами

мати мы мусиме,

лем так смертельного

грїха ся збавиме.

 

Не берь мі за плане,

як єм ся заховав,

Твою любов ку мі

я не повторёвав.

 

Дякую я Тобі,

же Ты ня стрїтила,

мій страпленый жывот

дакус потїшила.

 

Скончіло уж наше               

Скончіло уж наше

вірне любованя,

зохабила Ты ня

зістало плаканя.

 

Шкода уж мі теперь

проливати слызы,

Ты ся мі нукала,

я Тя выгнав з хыжы.

 

Опущеный дома

можу бановати,

кедь бы-м Тя не стратив,

міг бы єм Тя мати.

 

Теперь уж не можу

тото одчінити,

за хыбы, што-м зробив,

мушу заплатити.

 

Рано, коли ставам              

Рано, коли ставам,

все думам на Тебе,

хоч мам чудны думкы

цїлый єм без себе.

 

Кедь на Тебе чекам,

Ты ку мі не прийдеш,

Вечур, як Тя збачу,

Ты мене обыйдеш.

 

Чом ся наша любов

так скоро розпала,

кедь іщі порядно

ани не зачала?

 

Чом уж маме єдно

друге охабити?

Іщі сьме ся могли

покійно сходити.

 

Але Ты не хочеш

нияке „вязаня”,

зато уж не думаш

по цїлых днёх на ня.

 

Бо найлїпше буде

ся опамнятати,

я Тебе, Ты мене

до сердця сховати.

 

(З приправлёваной книжкы Мілана Ґая – Моніка.)