1. 9. 2023: Гелена ҐІЦОВА-МІЦОВЧІНОВА: І співам, і плачу (6. часть з припралёваной книжкы з таков самов назвов)
Гелена Ґіцова-Міцовчінова
І співам, і плачу (6.)
***
Ці щастя із хыжы
выкрадуть жыване,
же то моє жытя
таке погужване.
Ці то з паліцёв
все їх погласкати,
ці хыжу священов
водов обрыскати.
Глядам своє щастя
не на єднім боцї,
няй уж не выпырскне
слызонька у оцї.
***
Може нещастніця
з кукером за плотом,
же манипулує
із моїм жывотом.
Же тяжкы покуты
роздавать родинї,
псує жывот мамі
і невинній дїтинї.
Де тя выдрыляти,
кедь не прийме скала,
бодай бы-сь, грїшніцё,
на дрібно роспракала.
А не вытягли люде
з глубокой прорубы,
няй твої зернятка
не приносять
ни поштовы голубы.
***
Пишу слова з пером,
але не маляю,
може даґде своє
щастя выгандлюю.
Не малюю слова,
бо не мам церузкы,
кедь жывот зложеный
з тернёвой голузкы.
Не можу з радости
догоры скакати,
бо ся мі од жалю
хоче росплакати.
***
А ці ты, роскошко,
маш шалены планы,
же ведеш відїти
недозерны ланы.
Выпустиш на волю,
але без компасу,
хоць ся од страхоты
як осика трясу.
Знаш, же уж заникли
із просторів годы,
ай так шмарив матірь
як гуску до воды.
***
Обушко корава,
што все выдумуєш,
же попід облакы
з ротов машируєш.
Може то страшидла,
а вшыткы окаты,
на плечі матери
наваляли клаты.
Про мене претяжкы
і лїсковы друкы,
бо уж рострясены
материньскы рукы.
***
Летить так як куля
напасть з перелогу,
підложыти камінь
матери під ногу.
Може і гаданку
таку здогадала,
жебы бідна мати
на колíна упала.
Бо перед матїрёв
колячі дражочкы,
тай ся скатуляли
горячі слызочкы.
***
Жывоте, жывоте,
якый єсь колячій,
бо і моє сердце
до смерти боляче.
Хоць у небі синїм
світить сонце ясне
та і в ясных думках,
нараз вшытко гасне.
Гледяй папірь ,перо
твоя міцна зброя,
якы жаль і біль
у сердцї выгоять.
***
Падають слызочкы
з вечера до рана
бо до мого сердця
дражка зарубана.
Хоць у маю цвинуть
і златы дукаты
а я не перестану
николи плакати.
Чім же гірькы слызы
чім із лиця стерти
кідь буду стирати
аж до самой смерти.
***
Чом же любый Боже
заплаканы очі
же ся з молодости
все біда волочіть.
Хоць бы-м і хотіла
а не можу співати
про тебе голубе
нещастлива мати.
Ты про мене сыне
дітина маленька
тай дражка отворена
до мойого серденька.
Може ты чаровав
хоць лем чари-мари
одгорнув із хрящі
з дражочкы сліпарі.
***
Хоць квітучім лугом
сонце ясне качать
зборозденым сердцьом
мати світом крачать.
І понад ярочок
зломена лавочка
хоць дуга мальована
пє воду з ярочка.
Што же ся то в душі
што же ся то діє
же і світло Боже
в очах потемніє.
Ці квіток шалвії
на грудях носити?
Бы-м пахотов могла
біль в сердці гасити?
***
Кого ся мам Боже
на світі просити
якбы смутне лице
сміхом украсити.
Може раз настане
в жывоті подія
тай выслухам добры
рады чародія.
***
Дарьмо тобі мамко
з горя плакати
кідь перед тобов
і за тобов
темнота ходить
а твоє
боляче сердце
нихто
не выгоїть.
Дарьмо тобі
доктора просити
але свій біль
у сердці
мусиш
до смерти
носити.
***
Якже тягарь з плеча
до чого збалити
кідь ся недасть ничім
на світі збавити.
Може увирите
лем тому єдному
же біль і жаль у сердці
понесеш до гробу.
***
З чім же своє горе
до узлика звязати
жебы-м могла вночі
спокійно заспати.
Бы-м блудныма мыслями
горов не блудила
музу камаратку
зо сна не збудила.
***
Перед каждым крестом
головоньку склоню
бо щиров молитвов
свою душу гою.
З великого жалю
заплачу горенько
бо колячій терен
проколов серденько.
Хоць співам і плачу
тішу ся як можу
а свому серденьку
помочі не можу.
