10. 12. 2021: Елена Хомова-Грінёва: Під скалов росте свербогуза

(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, чісло сторінок: 192, ISBN: 978-80-89798-31-5).

Про кажду літературу, а тоту мінорітну окремо, є причінов на малу ославу выданя першой публікації нового автора. А причінов на велику ославу є факт, кедь літературна творчость надїйного автора не скінчіть лем при першій публікації. Такый є і приклад Елены Хомовой-Грінёвой. І кедь в роцї 2020 была выдана єй перша збірка поезії в русиньскім языку (Уяцькыма дражками), не іде о нового автора. Авторка в минулости вецераз взяла участь у Літературнім конкурзї Марії Мальцовской, котрый оцїнює оріґіналны і дотеперь не публікованы прозаїчны, поетічны і драматічны тексты в русиньскім літературнім языку.

В сучасности предкладать нову збірку поезії під назвом Під скалов росте свербогуза. Поетічна збірка є компонована подобно як попередня публікація, котру сьме означіли як різнофаребный калейдоскоп ці мозаіка русиньского бытя. І кедь в новій збірцї ся находять стихы з русиньсков тематіков у смыслї пережываня русиньской ідентічности, апелації на незабываня родного языка, але і шпеціфічна тема охабленой домовины і емоцій, пережываных по навернутю ся до родноцо місця, Елена Хомова-Грінёва прімарно ся зосереджує на пережываня лірічного субєкту, котрый представлять старшого, скушенїшого чоловіка і ёго погляд на жывот. Лірічный субєкт є характерістічный покоров і змірливым приступом ку світу, толеранціёв і порозумінём, на другім боцї ся ту находить мотів бігу часу і наслїдной старобы, ці уж у вызнамі прожытой мудрости і снажіня передати свої скушености далшій ґенерації, навертанями до минулости і єй ідеалізованого пережываня, котре є зафарблене носталґіёв, або і у вызнамі із швыдкостёв і немичостёв, з яков прибывають „лїтокрыгы‟. Авторка у своїх стихах ся не занимать лем минулостёв і пережытым, але повторяючім ся мотівом є і сучасна пандемічна сітуація, неіста будучность і емоції з нёв споєны. Лірічный субєкт але на поміч проти страху і безнадїї находить силу у Бога в молитвах, операть ся тыж о єдность русиньского народа ці істоту находить у знамій природї своёго родного місця.

Мґр. Михал ПАВЛІЧ, ПгД., Центер языків і култур народностных меншын –Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові, Словакія