11. 1. 2024: Мілан ҐАЙ: Рано дома (Повіданя)

Мілан Ґай

Рано дома

Родичі спали, было уж тихо, у домі уж не світило світло. Зато по тихы пішов до своёй ізбы і лягнув спати.

Рано было ясне шувне і сонячне.

Іван став коло семой годины, звитав ся із родичами бо вечур їх не хотїв вырушовати. 

Як став умыв ся, і пришов ґу столу на раняйкы. Мама му повіла же до обіда буде їм треба піти на поле на  Пільку полоти* бандуркы.

Добрі, поїм дашто одповів Іван і можеме їти.

За куртый час уж несли у руках мотыкы з опалками і понагляли на поле.

Дорогов на поле Іван стрітив Мартінову маму, котра акурат была на дворі і позвідував ся єй, чі є дома.

Тадь він іші скоро за рана ішов з вітцём косити.

Мавуть што до обіда двоми махати, пішов їм помочі ай сусідїв Петро.

По обідí підеме шыткы вєдно на Цинґів ґу сїну.

Треба нам го буде пограбати, бо вызерать, же буде  шувні тепло та го пересушыме а ґу вечару го пограбаме бо планїєме го привезти домів жебы нам нагодов через недїлю на полї не змокло.

Одкажте му, же за ним зайду перед вечаром, добрі?

*полоти – торгати бурян, зароснуту траву

___________________________________________________________________

А де ся зясь Боже зберате додала Мартінова мама?

Та даґде уж лем підеме, на даяку жыванську або даґде до лїса ґу огню.

На Пількі быв ряднї довгый загінь бандурок і міцнозароснутый буряном.

Іван став до борозды з краю,бо видїв же там є по рідше буряну.

Коло нёго мама, з няньком і зачали копати - полоти  бандуркы од буряну.

Сонце чім далше вецей пригрівало і коло роботы ся требало поряднї здушыти*.

Іван з часу на час одбігував до близкого студника з дінерчатём,* жебы принести свіжой і холодной воды про себе і про своїх родичів.

Ой яка лем была предобра. Як знала загнати жажду і добрі освіжыти до далшой роботы. Але копати іщі требало файный фалаток – такой меншу половину.

Родичі Івана санували а коли пішов по воду то ай ёго фалаток стигли перекопати жебы не заоставав як прийде

Коло обіда уж былі з копанём на кінці а Іван уж мав того дость.

Болїв го хырбет бо быв фурт зогнутый,  але ай рукы од копаня.

А до того іші ай силне сонце котре немілосердно припікало.

Конечнї дополото -  докопано, уж лем позберати бурян з поля і однести близко воды  за драгу. Іван узяв опалку, зачав до нєй з мамков зберати выполотый бурян і зношати на зеленїцю.* Нянько сидїв під драгов у холодку під яблїнков здушеный, і покурював ціґаритлю.

Коли была зеленіця повна Іван єй завязав, наложыв на хырбет і однїс на конец поля высыпати ґу ярку.

Коли было шытко поношене, побрали ся вєдно домів.

Іван дотрапленый із роботы тяжко за собов влїк ногы, але не хотїв то дати на собі знати.

Дома такой мама ішла подоїти їх корову Ягоду, котра уж чекала і наістно роздумувала де так довго є ґаздыня?

Іван собі лягнув на постїлку у літнїй кухні де было холодно і приємно.

За недовго пришла мама, з надоєным молоком, котре зачала розливати до глиняных дзбанків.

Нянько сидїв на лавці у холодку під боїском, курив собі і оддыхував, по акурат докінченій роботї.

Із куртого дриманя го вырушыла мамка, жебы ся прийшов наобідати. Обід перейшов в тихости а Іван думав, же уж може не буде нияка робота.

Нянько повів, же требало бы піти Під Ріпне, привезти домів сїно бо іде недїля,  жебы не дай Боже не змокло.

___________________________________________________________________

• здушыти – быти мокрый од поту
• дїнерча – надоба із бляхы на воду, молоко
• зеленїця – полотняна плахта на сіно, траву, бурян ітд.

___________________________________________________________________

Но што мав на тото повісти?

Хотїв іти вечур з камаратом до Фалковець та ани нич не гварив, лем додав,  добрі няньку попрігаме коня і підеме. Поміг попрігати коня Дюрія, принїс павуз,* положыв до воза, і привязав го ланцком ґу драбняку.*

Вырушыли з двора.

Нянько у возї стояв, у руках тримав лїцї,* батїг і поганяв коня.

Іван сидїв на дочкі, на кінцї воза із спущеныма ногами над драгов обернутый хырбетом ґу нянькові і позорував драгу до заду.

Кінь біжав дрынґом*,  зато з ним на возі дость дырґало*.

Пришли на покошене поле на котрім стояли копы сїна.

Як забочів нянько з драгы  із возом на луку неприємне дырґаня перестало, аж настало тихше у голові і ухах.

Нянько остав на возї розкладати сїно а Іван выкладав копы єдну за другов на віз. Поступнї заганяв коня Дюрія по довгій луці ґу  далшым і далшым копам. Коло коня полїтували неприємны овады і дотеравы мухы, котры го  дослова жерли. Зато іх Іван із скрученым сїном до звязкы забивав або одганяв.

Конечнї было сїно позберане і наложене на возі.

Поміг нянькові павузом запавузити наложену фуру жебы їм по дразі домів не попадало. Іван граблями ограбавав наложеный віз.

Сїно, котре позграбував  на луку  знова выложыв на віз. Подав нянькові вилы і граблї сам ся вышкребав запавузеным ланцом на віз до мнягкого сїна.

Драга домів была - фантазія.

Горі на возі у мняхкім сінї не было чути нияке дырґаня.

Пахняче сїно тлумило нерівности драгы і добрі мняхко ся у нїм лежало.

Нянько загнав з драгы віз до воды.

Было то таке місце на заходжаня ку водї де ходили селяне з возами наповати конїв як ішли на поле або із поля.

Як зашов віз до ярку, то Іван на возі ся мусив выгынати конарям з лїсок бо віз быв высоко наложеный сїном.

Дома сїно было треба выложыти під стріху на під і порозкладати понад стайню і боїско*.

___________________________________________________________________

• павуз – довгый деревяный друк на заіщіня сіна на возі
• драбняк – бочны страны воза - як драбины
• лїцї – скоряны попругы на овладаня коня
• зеленїця – полотняна штворцёва плахта на ношіня травы, сіна
• дрынґом – клусом
• дырґати – набивати по нерівній драгі
• боїско – деревяна ставба на одкладаня річі, воза, плуга і т.д.

 ___________________________________________________________________          

Нянько став выкладати сїно з воза а Іван з мамов над боїском одоберали, жебы го ровномірно напхали по подї, попід стріху.

Робота то была неприємна. Страшне тепло під стріхов і велё пороху із сїна.

Неприємне  цвітовиня* кололо рукы і пхало ся поза пазухы, поза сорочку і страшнї кололо і свербіло на здушенім тїлї. Конечнї послїдня копа сїна котру выложыв нянько виламі, і повів готово.

Іван з мамков зышлі з поду долов драбинов до боїска.

Головы і тварь мали запорошены порохом, і повны цвітовиня.

Вышли на двір а само перше собі выдули носы од пороху.

Іван такой біжав до ярку,*жебы ся охолодив і умыв.

Стояв у серединї скоро голый лем так у тренїрках, і став ся умывати од неприємного колячого цвітовиня.

Холодна вода добрі пала, по такій горичаві на подї.

Ани ся не потерав рушником од воды.

Остав лем так, жебы го мокра вода довше холодила.

Сів собі до холодку на лавку під боїском одпочінути.

Але ай ту му не дали покоя овады і мухы, котры мусив одганяти.

Нянько стигнув спрятати віз з під боїска на край двора, выпрягнути коня Дюрія і привязати у стайнї ґу жолобу до котрого му шмарив сїна.

Іванові ся уж не требало даяк учіти до школы, повів же іде до своёй ізбы.

Даяк ся не міг сустредити, бо думками переходив як то буде у тот днешнїй вечур та лем так лежав.

По часі го напало  же му треба іти за Мартіном.

Было так може коло пів семой годины як за ним прийшов.

Дебата міджі нима была курта. Так за тесять минут прийду за тобов на моторці домів, будь приправленый.

Tакой утїкав домів, жебы ся порихтовав і іщі дашто перекусив.

Мартін быв пресный, як швайчарскы годинкы.

Перед трёма ферталями на сему уж трубив під капуров коло Івана.

Тот побалив хлїба, солонину, цібулю, і зобрав ші штоськалъ позаварюване до ташкы.  Поправдї  велё того не стигав, але радшей утїкав, жебы на нёго камарат довго не чекав. Розлучів ся з родичами а на вопрос де іде а коли прийде утїкаючі одповів.

Ідеме до Фалковець, ґу огню, за камаратами.

Прийдеме до пів ночі, не старайте ся.

Но, але не забудь рано на церков, бо лїтурґія є о девятій.

Добрі, добрі до того часу ся іші выспю.

Насадили на головы прілбы, посідали на моторку, і одышли.

___________________________________________________________________

• цвітовиня – дрїбны фалаткы із сіна, насіння
• ярок – потїчок

___________________________________________________________________

(З приправлёваной книжкы Мілана Ґая – Несповнены слюбы.)