11. 7. 2017: Гуменне дасть честь Алексеёви Тороньскому

Місто Гуменне і тот рік публіковало апелацію на подаваня пропозіцій на публічны оцїнїня, котры будуть передаваны із нагоды 700-го юбілею од першого писемного документу о містї в септембрї. Пропозіції треба было дати до 31-го мая 2017 і містьскы посланцї о них голосовали на остатнїм засїданю заступительства, котре проходило кінцём юнія.

На нім посланцї схвалили двох номінантів на оцїнїня – Мартіна Кундата і Мілана Зелінку. Окрем того, заступця пріматоркы Яны Валёвой, Ондрей Семанцё, прямо на засїданю запропоновав удїлити публічне оцїнїня Алексеёви Тороньскому in memoriam. Тороньскый быв церьковный і політічный діятель, котрый ся позітівно записав до історії міста Гуменне. Посланцї тоту пропозіцію на засїданю схвалили.

 

Алексей Тороньскый

 

Народив ся Алексей Тороньскый 26-го юлія 1888-ім роцї в русиньскім селї Біловежа, окрес Бардеёв, до родины ґрекокатолицького священика. Рукоположеный быв на священика 28-го авґуста 1911-го року в Пряшові. Як священик діяв в роках 1911 – 1917 в Орлові, окрес Стара Любовня, пак од року 1918 аж до року 1950 быв парохом Ґрекокатолицькой парохії в Гуменнім. За свою жертвенну душпатырьску роботу дістав в роцї 1930 тітул monsignore. Быв і членом конзісторії Пряшівской ґрекокатолицькой єпархії за владыкы Ґойдіча. В роцї 1950 по тзв. Пряшівскім соборї не піддав ся натиску комуністічного режіма і не переступив до Православной церькви. За што быв пронаслїдованый і мусив одыйти з Гуменного. Умер в роцї 1971 в Братїславі, коли уж была знову леґалізована Ґрекокатолицька церьков в Чехословакії. Комуністічны уряды не схвалили ёго жадость, жебы міг быти похованый в Гуменнім, і так быв похованый на цінтерїі „Slávičie údolie“ в Братїславі.

 

Політічный жывот

 

Тороньскый анґажовав ся і в обчаньскім, політічнім жывотї. В роках 1931 – 1938 быв старостом (днесь тій функції зодповідать функція пріматора) міста Гуменне як непартійный. Почас ёго старостованя мав намагу, жебы вшыткы в Гуменнім, каждого віроісповіданя і політічныго погляду, жыли довєдна в добрых односинах. За своїх заступцїв собі выбрав єдного Жыда і єдного комуністу. Як староста причінив ся о розвиток міста. В ёго функчнім періодї быв збудованый водовод і каналізація, шпыталь, школа і модерны будовы дакотрых урядів містьской і державной справы, росшырила ся електрифікація міста і злїпшыв ся став пішників і драг, обновило намістя ітд. Підпорив і збудованя фабрикы „Kapron“, з котрой пізнїше быв сучасный „Chemlon“. В роцї 1938 із функції одышов, бо не быв согласный з політічным прямованём Словакії.

Почас войны скрывав дві жыдївскы родины на капланцї, чім їх уратовав перед транспортом до концентрачного лаґру і смертёв.

Кідьже быв освідченым чоловіком з людьскым приступом ку жытелям, по войнї, 5-го децембра 1946-го року, на пропозіцію Демократічной партії, быв зволеный за предесду Містьского народного выбору (што была знова функція днешнёго пріматора) в Гуменнім. У тій функції быв до 26-го фебруара 1948-го року, коли перевзяли міць комуністы.

В септембрї 2004-го року была Алексеёви Тороньскому Обществом св. Кіріла і Мефодія, Містом Гуменне і Ґрекокатолицьков церьквов у Гуменнім одкрыта памятна табла на будові Містьского уряду, котра была збудована за ёго старостованя. (Тота табла є на фотоґрафії горї над статёв).

П. М., жрідло фотоґрафії: www.vets.cz.