12. 3. 2019: Сімбол страты

Половина марца є все добра нагода про словацькых і україньскых ултранаціоналістів зыйти ся і зробити на уліцях свої перформенс, в рамках котрых не прославлять ніч інше, лем клерофашізм. Істо не зістануть тихо ани тот рік, кедже то буде 80 років, што ся їм за помочі націстічного Нїмецька подарило розбити державу.

Быв лїпшый Тісо ці Волошин? Были якбач єднакы. Волошин лем скорїше, якбы ся дістав ку реалным властям і вказав своє доспрадове лице, мусив втечі перед Мадярями. Но лаґер Думен, подля прикладу націстів, Волошин основав уже 20-го новембра 1938-го року і не мож собі думати, же бы в припадї, коли бы реално рядив державов так, як ся то подарило Тісови із фашістічным Словацькым штатом, справовав ся даяк іншак. За єдине Волошинове плус так можеме раховати лем то, же на выголошіня незалежности почекав, аж покля незалежность не выголосив Тісо на Словакії. Пак зателефоновав презідентови Гахови і повів, же в тій сітуації не годен вже зробити ніч інше, кедьже ся Підкарпатя нашло одрїзане од Прагы, лем выголосити так само незалежность і подяковав Гахови за 20 років сполупраці в рамках Чехословакії. Но ці чеканя до остатньой хвілї было щіре або тактічне, о тім бы ся так само дало много писати.

Основным, окрем того, же Волошин бы, якбач, не поступав проти Жыдам і політічным опонентам іншак, як поступав Тісо, є то, же обидвоми своїм фліртом із націстічным Нїмецьком робили на розбитю державы довгодобо. Новый конзулат Нїмецька на теріторії такзваной Карпатьской Україны, поволїня політічного дїятельства націстам на Підкарпатю, то вшытко несе підпис Авґустіна Волошина іщі в часї фунґованя орізаной Мнїховом державы, значіть то ясну колаборацію з неприятелём, котрый собі вже свій фалаток землї взяв і далшым уможнив так само одрїзати собі.

Но ці будеме смотрити на дїятельство Тіса, або будеме смотрити на дїяльство Волошина, із русиньского погляду то выйде на єдно. Обидвоми своёв частков помогли головно тому, же Русины стратили статус державотворного народа і найвеце потерпіли, чого наслїдкы несуть доднесь.

На теріторії Словакії вже почас чехословацького періоду Русины были лем народностнов меншынов. По выголошіню фашістічной Словакії были докінця під іщі векшым утиском і намагами словакізовати їх. На теріторії Підкарпатьской Руси, де были маёрітным народом, зачав їх утиск іщі за Волошина, кедьже русиньску політічну сцену поступно еліміновав, теріторію выголосив за Карпатьску Україну, язык завів українськый і вшыткы мали быти Українцями. Якраз втогды Русины стратили свій статус державотворного народа, при Волошинови підтримованім Гітлером, што уж лем продовжовало почас мадярьской окупації Підкарпатя і по слїдуючій анексії той теріторії Совєтьскым союзом.

Кедь днесь смотриме на прославляня націоналістів, ці словацькых, котры прославляють Словацькый штат, або україньскых, прославляючіх дакількогодинову Карпатьску Україну, смотриме лем на прославляня клерофашізму, котрый собі на єдній і другій теріторії нашов свою путь ку вітязству за помочі Гітлера. А смотриме і на сімбол. Сімбол страты.

14-ый і 15-ый марец 1939-го року – то днї, коли ся дефінітівно потвердило, же Русины веце не суть державотворным народом. Тот статус, о котрый ся постарали націсты, потвердили державы, котры выграли над націстами. Ніч ся в тім не змінило ани по роспадї комуністічного блоку. Зато нашы мінімалны претензії, жебы Русины мали статус народностной меншыны на Українї, то не є лем вопросом декомунізації, а і дефашізації.

Єдночасно суть важны моменты років 1938 аж 1939 сімболом і далшой страты. По Мнїхові презідент Бенеш, коли видить, же державу, якбач, не буде мож утримати, абдікує на свою функцію і одходить до екзілу. Вертать ся по войнї, піддавать ся далшому діктату і зохаблять Русинів з їх теріторіёв Москві. Подобна сітуація ся повторять в році 1992. Презідент Гавел по парламентных вольбах, коли видить, же державу, якбач, не буде мож утримати, абдікує на свою функцію. Вертать ся до нёй в роцї 1993, підданый тому, же стратив Словаків, а і тых Русинів, котры ся в рамках Чехословакії зохабили і по войнї.

І так суть тяжкы часы передвойнового періоду і сімболом страты контролї Прагы в крітічных хвілях над своёв теріторіёв і пасівного приниманя подій так, як ся выпрофіловали.

Петро МЕДВІДЬ, лем.фм

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.)