14. 10. 2022: Вышла далша книжка АРК в СР, збірник поезії Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой – КАПКЫ РОСЫ

Сучасна русиньска література на Словакії по роцї 1989 має єдну сполочну рису – скоро каждый русиньскый писатель має у своїй творчости холем єдну книжку присвячену дїтьскому чітателёви, іншы пишуть лем літературу про дїти і молодеж. Не мож ся тому чудовати, праві тоты авторы, котры многы з них были актівны і в третїм русиньскім народнім возроджіню, собі найвеце усвідімлюють потребу навчаня наймолодшой русиньской ґенерації і главно знаня русиньского языка словом і писмом. Дакотры авторы (напр. Людміла Шандалова) выдавають свої книжкы про дїти і в латиніцї, і азбуцї, із заміром захопити штонайвекше коло молодых чітателїв.

І література Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой, народженой 14. 5. 1939 у Збудьскім Рокытові, котра жыє і творить у Меджілабірцях, а теперь выдає свою 27. книжку поезії в русиньскім языку, є майже без вынятку присвячена дїтём, причім у нїй домінує главно проста рітмічна поезія, котра є вгодна про навчаня русиньского языка і при приправі на декламаторьскы конкурзы русиньской літерартуры. З богатой творчости мож спомянуть збіркы поезії як Пчолка (2010), Родне слово (2016), За шыроке море (2016), Моталик (2017) ці Розквітнута лука (2018).

Найновша збірка – Капкы росы приносить тематічно різнороду поезію, котра ся складать з дакількох частей. Ґіцова-Міцовчінова пише о „тіпічно дїтьскых‟ темахы як є гра, домашнї звірята, околишня припода, части року або церьковны свята, послїднёв частёв збіркы суть тыж гаданкы. Авторка ся намагать у чітателя розвивати позітівну жывотну позіцію, яку напрямлює к почливости і оцїнїню красы природы.

Стишкы але мають сполочне то, же веце або менше прямо ся намагають выховно дїяти на молодого чітателя описанём „русиньской реалности‟, і так тоту збірку можеме дати вєдно з літературов Миколая Ксеняка, котрый мав подобный приступ, главно тематіков о дротарях. Русиньскы дїти ся так од Ґіцовой-Міцовчіновой дізнають о еміґрації і міґрації за роборов; комплексны проблемы як школство, познаня родного языка і културы є описане подобно, як у Миколая Ксеняка, і в припадї збіркы поезії Ґіцовой-Міцовчіновой даколи уступує естетіка віршів перед праґматічным приступом.

Мґр. Михал ПАВЛІЧ, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы Центра языків і култур народностных меншын на Пряшівскій універзітї у Пряшові, Словакія