14. 3. 2022: Припоминаме собі 285 років од народжіня языкознателя АРСЕНІЯ КОЦАКА
Арсеній Коцак (Arsenij Kocak, світьскым меном і призвіском: Алексій Коцак) нар. 14. 3. 1737 у Буківцях втогдышнёго Угорьского кралёвства, теперь на теріторії Словакії, умер 12. 4. 1800 р. у Мукачові втогдышнёго Угорьского кралёвства, теперь на теріторії Україны. Быв василіяньскым монахом, богословом і языкознателём в Пряшівскій области і на Підкарпатьскій Руси.
А. Коцак зачав навчаня у ґімназіях Пряшова і Шарошпотока і продовжовав учіти ся філозофію в академії в м. Кошіцї, але принученый быв перерушити штудії про хвороту. Того же року вступив до Краснобрідьского василіяньского монастыря, а од 1759 р. быв призначеный діяконом Мукачовского монастыря св. Миколая. У 1762 р. вернув ся штудовати філозофію до Краснобрідьской монастырьской школы і наступного року (1763) быв высвяченый на ґрекокатольцького священика. По здобытю тітулу доктора теолоґії (1767) А. Коцак зачав учіти у теолоґічных школах при монастырях: Краснобрідьскім (1768, 1771 – 1774), Маріяповчаньскім (1772 – 1778) і Мукачовскім. Почас наступнных двох десятьроч быв ігуменом Буковогірьского монастыря недалеко од родного села Буківцї (1781 – 1784, 1786, 1795 –1798) і професором теолоґії школы Краснобрідьского монастыря (1787, 1789 – 1795). Тяжко похворів і в 1798 р. став жыти у Мукачовскім монастырю, де прожыв звышок свого жывота.
А. Коцак охабив великый архів (коло 30 томів рукописів), векшыну з якых были роботы з філозофії і теолоґії латиньскым і церьковнославяньскым языками. Ёго педаґоґічне дїятельство было в періодї влады монархів, прихыленцїв Просвітництва в Австрії – Марії Терезії і Йосифа ІІ., што реалізовали освітны реформы почас перебываня Андрія Бачіньского у фукції єпіскопа Мукачовской ґрекокатолицькой єпархії. Вєдно з єпіскопом А. Коцак брав участь у конзултаціях, скликаных у Віднї Маріёв Трезіёв про проблемы книгодрукованя кіріліков в Австрійскій імперії (1773). Кандідатура А. Коцака докінця была запропонована на функцію цензора будучіх кірілічных выдань, але так і не была схвалена. У Віднї науковцём быв піднятый вопрос про неєствованя учебників церьковнославяньского языка про будучіх ґрекокатолицькых священиків і учнїв підкарпатьскых ґрекокатолицькых школ. За рокы педаґоґічного дїятельства А. Коцак написав пять учебників із того предмету: 1) „Ґрамматика руская, сирѣчь правила о словосложении слова языка русского‟ (написана в Краснобрідьскім монастырю); 2) „Граматика русская или паче рекши славенская...‟ (написана в Імстичівскім монастырю) ; 3) „Грамматика русская, сирѣчъ правила извѣщателная о словосложеніи слова язика славенскаго или русскаго...‟ (написана в Маріяповчі); 4) „Грамматика русская...‟ (копія варіанту з Маріяповчі) і 5) „Школа или училище граматики руской и прочіихъ многоразличныхъ наукъ...‟. Прикладом про тоты ґраматікы были сучасны ёму учебникы латиньского языка Мелетія Смотрицького.
Ниякый із творів А. Коцака не быв опублікованый почас ёго жывота. Першыраз обявили ся выдрукованы віршованы „Правила и насталенія‟, опублікованы в 1927 р. архіваріусом і бібліотекарём Мукачовского монастырям Глібом Кінахом. Варіанты ґраматікы (чісла 4 і 5) были опублікованы з коментарями у 1990 р. Йосипом Дзендзелївскым і Зузанов Ганудель. Три іншы рукописы учебників были переданы у совєтьскім часї (1963) з Мукачовского монастыря до Закарпатьского краёзнательского музею, де безслїдно ся стратили.
Лїтература: Иван Панькевич, „Славеноруська граматика Арсенія Коцака другоѣ половины ХVІІІ. вѣка‟, Науковый зборникъ Товариства „Просвѣта‟, V (Ужгород, 1926), с. 232-259; Гліб Кінах, „Арсеній Коцак‟, Записки Чина св. Василія Великого, ІІ, 3-4 (Жовква, 1927), с. 336-353; Йосип Дзендзелівский, Зузана Ганудель, „Граматика Арсенія Коцака‟, Науковий збірник Музею української культури у Свиднику, XV, т. 2 (Братислава – Пряшів, 1990), с. 5-71.
Іван ПОП, здрой: „Енциклопедія історії та культури карпатських русинів‟ зоставителїв П. Р. Маґочія і І. Попа. Ужгород: „Видавництво В. Падяка‟, 2010, с. 368-369, переклад з україньского языка: А. З.
