14. 7. 2023: Як ся зробила „хыба“

Хыбов бы, наопак, было мовчати.

Кедь ся у фебруарї 2022-го року перевернув світ горї ногами вдяка російскій інвазії, часть представителїв русиньского руху в Северній Америцї лобовала за то, жебы русиньскый рух, конкретно Світовый конґрес Русинів, теперь не тискав на свої, оправданы підкреслюю, пожадавкы, быти узнаным народом на Українї.

Арґументовало ся тым, же теперь на то є не є добрый час. Бо іде война. Бо теперь іншы пріоріты. А могли бы сьме продовжовати. Про мене дакус шокуюче. Поясню чом.

По перше, як кебы початком войны счезли вшыткы несправедливости, котры за веце як тридцять мірных років Україна робила Русинам. Як кебы счезло вшытко топтаня по Русинах, вшытка діскредітація, котру робили Русинам, вшытко переслїдованя Русинів. Лем зато, бо теперь є атакована Україна. І зато, же хтось атакує Україну, мы маєме зречі ся властных прав.

По друге, шокуюча про мене была і наівность дакотрых представителїв, же кедь Україна выграть, а буде прямовати до Европской унії, сама од себе узнать Русинів, і вшытко буде вырїшено. Мы лем теперь маєме быти тихо.

Блудом є і перше, і друге тверджіня. Што до першого тверджіня, Русины тым, же лем далше продовжують у своїх пожадавках, в тім, што хотять понад тридцять років, нияк не шкодять Українї у войнї, а нияк не помагають аґресорови – Росії. Лем далше стоять на своїх прозіціях, докінця ясно высловили ся ку цїлій сітуації односно войны.

Так само бы сьме Українї нияк у войнї не помогли, кебы сьме теперь были тихо, а нияк тым ани не зробили шкоду Росії. Тым, же будеме тихо, можеме пошкодити так акурат самы собі, бо як ся бісїдує, нїмій дїтинї ани властна матірь не розуміє. А тото властно дотулять ся вже і другого тверджіня.

Нїт, честованы, ніч ся не вырїшыть само од себе, лем так, кедь Русины будуть тихо. Не єствує такый приклад з історії, не єствує такый перецеденс, на котрый бы сьме ся могли одкликати, жебы потвердити, же як будеме тихо як мышкы, бо война, пак нас оцїнять і дадуть нам нашы права. Прикладів якраз опачных існує много.

Спор внутрї конґресу наконець подарило ся якось вырїшыти, і дішло до порозуміня. Но то не значіть, же не суть такы представителї, котры нашы намагы в часї войны і далше беруть за „хыбу“.

Лемже проти їх пересвідчіня стоять факты. І то факты, котры суть тверды. Зробме курту рекапітуалцію  резултатів „хыбных“ кроків Світового конґресу Русинів лем за послїдній піврок.

На писмо, котре было загнане втогдышнёму словацькому премєрови Едуардови Геґерови, а до відомости наприклад і Урсулї вон дер Леєн, председателька Европской комісії одповіла, а вдяка нїй подарило ся зорґанізовати стрїчу з Венеційсков комісіёв, котра в тім часї якраз аналізовала україньскый меншыновый закон, а так само далшы условії, котры меншыны на Українї мають.

Комісія рекомендовала конґресу, жебы із своїма проблемами звернув ся прямо до Рады Европы, котрой Венеційска комісія є підпорядкованым орґаном.

На писмо конґресу прямо зареаґовав высокый комісарь Орґанізації про безпечность і сполупрацу в Европі про народностны меншыны Каірат Абдрахманов. Тот запропоновав далшу пряму стрїчу ёго команды з предстаивтелями конґресу, жебы тот проблем рїшыти далше.

Правда, непрямо, але предці лем пришла одповідь і на писмо, котре ішло до Шарлса Мішела, головы Европской рады. З того місця не написали жадны конкретны пропозіції, но ґарантують, же права меншын мають і будуть мати на Українї в мерьку.

Підкреслюю, же жадна з іншітуцій, з котров было дотеперь комуніковано, не крітіковала Русинів за то, же в часї войны звертають ся з таков проблемов до них. Кажда із споминаных інштітуцій або особ не рїшыть права меншын через оптіку войны, але через оптіку того, же то суть основны цїнности Европы, котры мусять быти дотримованы.

Нихто Русинів зато, же звернули ся писмами до тых інштітуцій, не обвинив із жадного сепаратізму, нихто ся не звідав, чом теперь, а каждый намагав ся дати меріторічну одповідь, в ліпшім припаді і пропозіцію на далше рїшіня.

А никому ани не треба было пояснёвати, ці Русины суть Русины, або карпатьскы Русины, або ці сьме не знам хто. Каждый ословленый акцептовав то, як ся называме, і што жадаме. Точка.

Самособов, мы не знаме, якы будуть реалны резултаты тых намаг, но уж теперь є то порушаня цїлого нашого проблему допереду о стовкы кілометрів в порїваню з дакілько роками назад, коли ся лем стояло. І так без огляду на то, кілько намаг то іщі буде стояти, кілько пути буде треба перейти, днесь ясно знаме, же ся не зробила хыба. Хыбов бы, наопак, было мовчати.

 

Петро МЕДВІДЬ. Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Языкова і ґрафічна управа: АРК в СР.

Жрідло фотоґрафії: iStock.