17. 1. 2024: Гелена ҐІЦОВА-МІЦОВЧІНОВА: Заслызена Україна (2, стихы)

Гелена ҐІЦОВА-МІЦОВЧІНОВА

Заслызена Україна (2)

Через плотик

плетенячок

із выходу

аж на запад

перескочів

там брат

Юда.

Бо на землі

хлібодарній

несытого

злякала

там

злата груда.

А од страху

людям

в груди

серце

як дзвін

било.

Бо священик

там над

гробом

свого сына

злого духа

выкурює

із кадилом.

***

Поутерай мамко

із лиця слызочку

бо уж не заспівать

Соня співаночку.

Уж ся не выкупать

у чістім ярочку

не принесе тобі

із лукы квіточку.

Бо із бомбардира

бомба там упала

коли на гомбалці

дівочка гомбала.

Днесь солены слызы

рониш уж при гробі

бо дітя спить тихо

в підземній утробі.

І молитва твоя

мамко на горбочку

де носиш дітині

росцвиту квіточку.

***
Де же будуть Отче

хрістияне

при каждоденній

молитві на груди

рукы складати

кідь од болю

в осіній погоді

на дворі

з дітинов плаче

і нянько і мати.

А де же хрістияне

на божій гостині

рукы зложать

кідь твоїй волі

піддався

і храм божый.

Ці про дітей божых

дары не просены

же од болю,страху

очі заросены.

***
З выходу

і споза моря

войні ся радіють

хоць кровавы

образы

маліють

бо із смертоносной

збрані

богатіють.

А сын родины

спить сном

вічным

за чуджім

садочком

а мама

утерать

лице

з горячов

слызочков.

***
Не слухайте слова

анґлицького

принца

а выслухайте

щиры слова

словенського

брата

з Влколинця

най збрані

не зарінчать

а драму

заслызеной

Україны

закінчать.

***
Чом вас казисвіта

не болить голова

хоць вам по чуджинах

смакує отрова.

Яка же то брудна

на лицях машкара

про вас дым ся валить

і огнена жара.

Же ярочком тече

кров у каждім селі

і стріха сусідова

лежить у попелі.

Та і співаночку

співак не нотує

бо нянько на ладу

дочечку гоблює.

Най ся сповнять слова

добротливой теты

а казисвіты світа

до пекла одлетять.

***
Ці то повість якась

ці загадка така

же у братськім дворі

уж солена млака.

Виджу тебе брате

каждый день з облака

і жабка од страху

у дворі не заквакать.

Колись брат до брата

міг сміло ходити

але днесь уж мусить

дражку городити.

Бо на Україні

сердечко уж хворе

же не переходить

брат уж Чорне море.

Чути споза стіны

выдзвоняти дзвоны

одкы на родину

перелетять дроны.

***
Вызрадь Боже

мій любенькый

чом ворона

Українов

не закряче?

Бо збачіла

же од жалю

великого

мати

плаче.

Може скоро

ластівочка

понад стріху

защебече

же ярочком

жывотворна

вода

тече.

Та і скоро

там вовчіско

не завыє

бо дітятко

в чістій

воді

личка мыє.

***

Не єдній родині

выпадуть слызочкы

же підмінованы

до сестры дражочкы.

Позерать і Коля

денно із облака

але не поздравить

свого камарата.

Хотять єдну дражку

перегородити

як ся будуть милы

за руку водити?

Приносять уж друзі

на роботу дроты

тай выплетуть братя

там колячі плоты.

Чути споза плотів

зозуленькы ку-ку

не простягне сестра

уж братови руку.

***
Днесь по світі ходить

лем краль целебріта

а ці зато Україна

сонцьом не зогріта?

Бо не зберать у саді

солоденькы грушкы

летять еропланом

мінометы,пушкы.

Познають там люди

слызы,плач і горе

бо земля благодарна

уж пламенно горить.

Приходьте грішници

до храму божого

просте на молитву

у світі каждого.

Берте безбожници

до рукы Біблію

та Українська мати

посадить лелію.

***

Може Боже добрі

днеська ся потішу

бо на Україну

писемко напишу.

Каждый день постою

з молитвов при стіні

бо другый рік чую

плач на Україні.

Там уж лем вітричок

зачне выгравати

а жаль,біль,горе

зливать

Українська мати.

В нашім дворі

мальованый веяр

роспинать пава

одты братській землі

руку допоможну

родина подавать.

***
Хотіла бы-м собі

шумні заспівати

не можу бо плаче

Українська мати.

Ці не было гордым

смутні позерати

як зачали із країны

людей выганяти.

Бо нихто не зрадить

хто тому на вині

чом родина з куфром

блудить по чуджіні.

Ці вы не хочете

чісту воду пити

ці ся не хочете

в церькви помолити?

Ці ваша задача

землю роздробити

а свяченов водов

хату не кропити?

Призри де роспятый

Сын Божый на кресті

як з кровавой драгы

на чісту вывести.

Жебы мама в селі

веце не плакала

а сына любого

на дворі чекала.

Бо ты лютый не пєш

воду із ярочка

та і не выпаде

горяча слызочка.

Тобі милый Боже

до землі поклона

а сердце зогрівать

Сына Божого

і Матери Божой

у церькви ікона.

(Урывок із приправлёваной книжкы авторкы – Заслызена Україна.)