17. 11. 2023: Гелена ҐІЦОВА-МІЦОВЧІНОВА: Заслызена Україна (1, стихы)
Гелена ҐІЦОВА-МІЦОВЧІНОВА
Заслызена Україна (1)
Ці то хрістияне Україны
не співали ОСАНА
же з гукотом вітор
пригнав там сатана.
Заспівайте в храмі
днесь і АЛЕЛУЯ
бо хамтівець в своїх
руках злато стулять.
Ці вы не хочете жебы
Божа рука вела
грішникам на землю
зослав АРХАНГЕЛА?
Жебы скорей ворог
з рукы збрані зложыв
выпросив бы милость
про вас лем СЫН БОЖЫЙ?
В сердцях МАТИ БОЖА
розкыршить там камінь
вы з радістьов в храмі
заспівате АМІНЬ.
***
Не вызрадиш мамко
чом ты терпезлива
же цілов країнов
слызы порозливаш?
Же там уж цяпкають
з терньового крячка
та і під квіточков
світить слызна млачка.
Крачам все пішником
збачу де мокрина
де тече горяча
слыза материна.
Бо ся Українов
лихота волочіть
тай не высыхають
заплаканы очі.
А я з перечника
беру до рук перо
жебы уж высохло
солене озеро.
***
Не принесеш сыне мамці
ягоды у жмені
бо ты свої очі запер
на чуджій долині.
Не выгравать,не веселить
і твоє селечко
не зогрівать тебе любый
мамине сердечко.
Українськы златожовты
ланы не розореш
лукострілці
з луками загатили
шыре Чорне море.
Бо уж сказы Україны
цілый рочок минув
як понагляв хоронити
матірь і дітину.
А у гробі нежывому
уж скрегнуты рукы
не принесе своїй мамці
пукетик із лукы.
Лем же ворог по плакучій
Україні блудить
а героїв з сну вічного
нихто не зобудить.
Докы будуть по дражочках
бестыї крачати
попід ногы діда,бабы
з бомбами качати.
Опадали росквітнуты
квіткы з конарика
там од жалю нянько,мама
зо жалю нарікать.
Де зо сердця загладили
хрістіянську віру
ці стратили в закопанім
у богатстві міру?
Же з болести заслызеной
роспукать сердечко
сын готовить коло себе
мамці там містечко.
***
Чом же мамко селом ходиш
лем по єднім боці
а там слызы выутераш
в орошенім оці.
Же од рана маширує
піше хлопців рота
а у хыжи заплакана
без нянька сирота.
Бо не треба в днешній добі
на дні круты свідка
же уж злата Україна
то не приповідка.
Кідь там свищуть лем ракеты
не летять голубы
же там землю обернули
із лиця нарубы.
Ці то хочуть світ змінити
нескротны гайдукы
же дітина не принесе
квіточкы із лукы?
***
Не раз мамі
ся присниє
же сын зерно
не посіє.
Бо він стоїть
у позорі
а не крачать
по дорозі.
Тай родічі
не вітають
свого сына
на порозі.
Ты ся тішыв
новым планом
же прилетиш
ку родині
еропланом.
Лемже шкындаш
лем на єдній
босій нозі
зато везуть
камаратя
лем на возі.
Споза крячків
выскочіли
там псоглавці
а сторгали
з коня кантарь
і оглавці.
Не стрітили
шталцну пріма
балерину
тай уж кантрять
Україну.
***
Каждоденно
вызерам тя
любый сыне
справа,зліва
не приходиш
ці на нянька
і на маму
ся погнівав?
Вызрадь Боже
як загаду
выришыти
як у серці
з больом жыти.
Одлітате
діти любы
не на щастя
але на смерть
до загубы
як голубы.
Не вызрадить
сам казисвіт
же про його
властны вины
умирають
молоденькы
за щастливы
і мирны дні
Україны.
(Урывок із приправлёваной книжкы авторкы – Заслызена Україна.)
